ЖЕЛЕ́НСЬКИЙ Тадеуш (Żeleński Tadeusz; псевд. — Boy; 21. 12. 1874, Варшава — 04. 07. 1941, Львів) — польський письмен­ник, публіцист, пере­кладач. Син В. Желенського. Член Польс. літ. академії (1906), СПУ (1940). Закін. Яґел­лон. університет (Краків, 1900). Працював лікарем. Належав до кола «Молодої Польщі». 1915 започаткував серію «Biblioteka Boya», де до 1935 видав понад 100 творів класич. франц. літ-ри у пере­кладі польс. мовою. Ви­ступав із театр. рецензіями у серії зб. «Flirt z Melpomeną» (t. 1–13, Warszawa, 1920–39). Автор моно­графій «Molier» (Warszawa, 1924) та «Balzac» (Lwów, 1934), циклу нарисів «Prust i jego świat» (Warszawa, 1958). Як публіцист ви­ступав за нове, рац. мисле­н­ня і здоровий глузд (цивіл. шлюби, сві­доме материнство) у зб. фейлетонів «Dziewice konsystorskie» (1929), «Piekło kobiet» (1930), «Nasi okupanci» (1932; усі — Варшава), роз­вінчуючи консе­рватизм. У біогр. працях про А. Міцкевича «Brązownicy» (1930) та О. Фредра «Obrachunki fredrowskie» (1934; обидві — Варшава) зробив спробу подати соц. аналіз літ. явищ 19 ст. і ви­ступив проти пієтизму академ. літературо­знавства у ставлен­ні до письмен­ників-класиків. У такому стилі написав біогр. повість «Marysieńka Sobieska» (Lwów, 1937). Разом із низкою польс. письмен­ників у г. «Czerwony sztandar» (від 19 листопада 1939) опублікував привіта­н­ня з нагоди Декларації про воз­зʼ­єд­на­н­ня Зх. України з УРСР. Від 1939 викладав на каф. франц. літ-ри Львів. університету. Член редколегії запланов. 5-том. вид. творів І. Франка польс. мовою. У часописах «Интернациональная литература», «Література і мистецтво», «Nowe widnokręgi» публікував дослідж. про рад.-польс. літ. взаємини. Для Львів. держ. польс. драм. театру пере­клав 1940 комедію «Трюкаре» А. Лесажа та зб. «Театр Клари Ґазюль» П. Меріме. Загинув під час роз­стрілу львів. інтелігенції на Вулецьких пагорбах. Залишив спогади «Ludzie żywi» (Warszawa; Kraków, 1929), «Znaszli ten kraj?» (Warszawa, 1930–31). Окремі вірші Ж. українською мовою пере­клали П. Тимочко та М. Пригара. Одну з вулиць у Львові на­звано імʼям Ж.