Жеромський Стефан

Визначення і загальна характеристика

ЖЕРО́МСЬКИЙ Стефан (Żeromski Stefan; 14. 10. 1864, м. Стравчин, нині Свєнтокшис. воєводства, Польща — 20. 11. 1925, Варшава) — польський письмен­ник. Навч. у Вищій вет. школі (Варшава, 1886–89). Працював бібліотекарем. Захоплювався соціаліст. ідеями. У зб. оповідань «Rozdzobią nas kruki, wrony» (1895), повісті «Syzyfowe prace» (1897) звернув увагу на сусп. конфлікти у польс. селі, сформував романт. тип героя — інтелігента-захисника. Романи «Ludzie bezdomni» (1900) та «Popioły» (3 t., 1904) стали класикою польс. літ-ри. Ж. утвердив худож. стиль, що по­єд­нав ліричну під­несеність із точністю реаліст. деталей і психол. проникливістю. Романи «Dzieje grzechu» (1908), «Uroda życia» (1912), трилогія «Walka z szatanem» (1916–19), худож.-публіцист. твори «Wisła» (1918), «Wiatr od morza» (1922) пройняті утопіч. ідеями, зокрема про від­кри­т­тя, що усунуть соц. не­справедливість, вірою у ви­значал. роль героїв-одинаків. В остан. своєму романі «Przedwiośnie» (1924) зобразив соц. і політ. про­блеми незалеж. повоєн. Польщі, вже по­збувшись утопіч. ілюзій. Писав також драми, зокрема «Uciekła mi przepióreczka» (1924) уві­йшла до репертуару багатьох польс. театрів. Ж. пере­клав 1882 вірш «Думи мої, думи мої…» Т. Шевченка (по­дано у вступі до зб. «Taras Szewczenko. Utwory wybrane», Warszawa, 1955), у щоден­нику 1888 залишив проникливу характеристику його поезії (де також записав низку поезій в оригіналі). 1907 на о-ві Капрі зу­стрічався з М. Горьким і М. Коцюбинським. Листувався з І. Франком, звертався до нього з проха­н­ням надіслати ві­домості про творчі звʼязки А. Міцкевича й Т. Шевченка. Окремі твори Ж. українською мовою пере­клали І. Калинович, С. Сакидон, М. Лебединець, М. Пригара, П. Погребна, С. Ковганюк, В. Струтинський.

Тв.: Dzieła: 32 tomy. Warszawa, 1956–57; укр. перекл. — «Табу» і інші оповіда­н­ня. Л., 1912; На­провесні: (Фрагмент з повісті) // Діло. 1925, 28 листоп.; По­двиги поручника Сніци. Х., 1930; Провесінь. Х., 1930; Без­домні. К., 1954; Провесна. К., 1965; Історія гріха. К., 1970; 1977; Попіл. К., 1982.

Літ.: W. Jampolski. Stefan Żeromski — dyhowy wódz pokolenia. Lwów, 1924; S. Adamczewski. Stefan Żeromski: Zarys biograficzny. Lwów, 1937; Вєдіна В. Неві­домий лист Стефана Жеромського до Івана Франка // РЛ. 1958. № 2; Її ж. Про­блематика ран­ньої творчості Стефана Жеромського // Між­словʼянські літературні взаємини. К., 1958; Витт В. В. Стефан Жеромский. Москва, 1961; Грибовська О. Російська та українська літератури у щоден­никах Стефана Жеромського 1882–1891 рр. // СЛФ. 1966. Вип. 2; Кулик В. П. Стефан Жеромський в Українській РСР: Бібліогр. покажч. Л., 1968; M. Żeromska. Wspomnienia: 3 t. Warszawa, 1993–95.

С. Заброварний

Завантажити статтю