Жива етика

ЖИВА́ Е́ТИКА  — синкретичний релігійний рух. Ін. назва — Агні-йога. Його основу складає міфопоет. морал.-духовне вчення Олени та Миколи Реріхів, що сформувалося у результаті багатоліт. дослідж. прадав. історії, морал.-філос. та реліг. традицій Сходу. Його наскріз. проблемою є відповідал. самовдосконалення та духовне сходження людини в цілісному просторі культур. і природно-косміч. буття. Творці Ж. е. переймалися необхідністю свідомого ставлення людини до породжених нею змін у природі і наполягали на першочерговому розв’язанні етич. проблем як вирішал. умові в процесі інтенсив. розвитку людської свідомості. Відповідно до тогочас. передбачень про космічну еру як наступ. етап розвитку людства, про ноосферу як перспектив. напрям планетар. еволюції, у Ж. е. — з позицій ідеї про дух як активну силу у розвитку Космосу та про неодмінну участь людини в косміч. еволюц. процесі — пропагували важливість косміч. виміру соц.-культур. життєдіяльності. Стверджували думку, що хибний вибір шляхів і засобів реалізації соц. енергії призводить до втрати людиною можливостей, які надає космічна еволюція, і через це — до деформації еволюц. програми. Щоб уникнути цього, необхідно осягнути першооснови життя, закони єдності людини, суспільства та Космосу, вдосконалити морал. засади своєї поведінки через принципово нове розуміння заг. блага в контексті єдності мікрокосмосу і макрокосмосу. Етична програма Ж. е. — настанова на подолання невігластва, насильства, егоцентризму, владолюбства й корисливості, лінощів, брехливості, зрадництва, негатив. емоц. станів. З ін. боку, це — культивування доброзичливості, співчутливості, готовності допомогти в біді, налаштованості на знання, творчість, сприйняття краси, самоконтроль та саморозвиток, витончену і мудру силу сповненого любові серця. Згідно з вченням Реріхів, Ж. е. є оптим. формою самоорганізації людства, адекват. органічній єдності одухотвореного Космосу. Вчення визнає Раму, Крішну, Мойсея, Орфея, Будду, Піфаґора, Платона, Христа як Великих посвячених, покликаних повідомити людству ті знання, до рівня розуміння яких воно піднялося. Згідно з вченням, життя Всесвіту вічне і періодичне. Воно породжується шляхом з’єднання Великого Творчого Початку, Єдиного Духу, якого Христос називав Батьком, та Єдиної Матерії — Матері Світу. Проявлений стан Абсолюту — Логос, який являє собою одночасно Творчу, Зберігаючу та Руйнуючу силу (Трійця). Логосів є множина, вони становлять ієрархію розумних сил Всесвіту. Еволюц. процес — паралел. удосконалення життя в бік зростання свідомості та форми, в якій це життя набуває розвитку (в бік витончення матерії). Людська монада вдосконалюється з метою розвинутися до рівня Логосу. Заг. принципом розвитку свідомості є сходження Духу в Матерію. Вчення стверджує єдність всього сущого та розкриває заг. закони будови останнього, якими є закон Аналогій, Рівності Начал, Перевтілення, Карми, Жертви. У книгах вчення вперше різнобічно висвітлено природу думки і псих. енергії та наведено методи рац. підходу до їх вивчення. Окремі групи послідовників Ж. е. діють в Україні.

Завантажити статтю