Космос

Визначення і загальна характеристика

КО́СМОС Поня­т­тя «К.» (від грец.  — устрій, порядок, світ) має декілька значень: весь фізичний Все­світ, коли його роз­глядають як єдине ціле; про­стір поза межами Землі та її атмосфери (космічний про­стір), заповнений космічними тілами, газовими, плазмовими, пиловими утворе­н­нями та фізичними полями (роз­різняють ближній К. — навколоземний про­стір, обʼєкти якого досліджують без­посеред­ньо за допомогою космічних апаратів, та далекий К. — світ зірок і галактик, який ви­вчають за до­­помогою астрономічних приладів). Космічний про­стір у Сонячній системі називають між­планетним простором, а за її межами — між­зо­ряним простором. Нормативно встановлено, що пере­хід від зем­ної атмо­сфери до космічного простору від­бувається на висоті бл. 110 км над поверх­нею Землі. Остан­нім часом ближній К. став обʼєк­том для комерційного викори­ста­н­ня та впровадже­н­ня різноманітних кос­­мічних технологій. Уявле­н­ня та знан­ня про К. як пі­знаний зовн.ішній світ завжди мали фундаментальне значе­н­ня для людства. Донині склалася цілісна система наук про К., які ви­вчають світо­глядні, природн.-наукові, технологічні, біо­логічні та гуманітар­ні про­блеми, що постають перед людством або між людьми в процесі космічної діяльності (під­­коре­н­ня, а потім — освоє­н­ня ближнього К.).

Найбільш загальні властивості К. ви­вчають астрономія, космоло­гія та космогонія. Космічна діяльність при­звела до виникнен­ня космонавтики як науки про космічні польоти, роз­робле­н­ня наукоємних технологій для космічних цілей і до створе­н­ня наземних ком­плексів забезпече­н­ня (космо­дро­мів) та високотехнологічних космічних виробництв. Роз­виток космонавтики призвів до виникне­н­ня нових наукових дисциплін, у на­звах яких зʼявилося слово «космічна (-е, -ий)». Теорія та практика дослідже­н­ня і викори­ста­н­ня космічного простору надали можливість біо­логії космічній ви­вчати вплив К. і середовища космічних апаратів на біо­логічні обʼєкти та створити екс­периментальну основу для виріше­н­ня питань про наявність, пошире­н­ня, особливості та еволюцію живої матерії у Всесвіті. Ви­вчен­ням засобів забезпече­н­ня і ство­­ре­н­ня оптимальних умов жит­тєдіяльності людини в космічному польоті та під час виходу в космічний про­стір за­ймається космічна ме­дицина. Закономірності психічної діяльності людини в умовах кос­мічних польотів ви­вчає космічна пси­­хологія. Сукупність технологічних про­­цесів, виконуваних на космічних лі­тальних апаратах в умовах невагомості та вакууму, складають кос­мічну технологію (див. космічна техніка та технології). До них, зокрема, від­носять одержа­н­ня надчистих матеріалів і вирощува­н­ня монокри­сталів в умовах невагомості. Велике економічне значе­н­ня мають спеціалізовані супутники та їхні орбітальні угрупува­н­ня для спо­стережень Землі з К. (див. Аерокосмічні дослідже­н­ня Землі). Сукупність між­народно-правових принципів і норм, що регулюють від­носини між державами (також з між­народними організаціями) у звʼязку з дослідже­н­ням і викори­ста­н­ням космічного простору та небесних тіл, складає косміч­не право.

Уявле­н­ня про К. про­йшли дов­гий шлях роз­витку від геоцентричних систем давньогрец. вчених Пла­­тона (427–347 до н. е.), Аристотеля (384–322 до н. е.), К. Птоломея (87–165) до геліоцентричного всесвіту польського астронома М. Ко­­перника (1473–1543) та однорідного К. італ. філософа Дж. Бруно (1548–1600), потім до сучасних космологічних моделей, які ґрунтуються на загальній теорії від­носності нім. і амер. фізика А. Айнштайна, де всесвіт має початок у Ве­­ликому вибуху, про­йшов фазу утворе­н­ня речовини з початкових квантів поля та нині пере­буває у фазі роз­шире­н­ня. Початок наукової епохи в досліджен­ні К. повʼязаний з іменами італ. фізика й астронома Ґ. Ґалілея (1564–1642) — за­стосува­н­ня теле­скопа, нім. ас­тронома, механіка, оптика Й. Кеп­­лера (1571–1630) — виведе­н­ня законів руху планет Сонячної системи зі спо­стережень, англ. фізика І. Ньютона (1643–1727) — за­­кон всесвітнього тяжі­н­ня (див. Гравітація).

У 20 ст. спо­стереже­н­ня К. ви­йшли за межі оптичного діапа­­зону та стали всехвильовими. Від 1958 стали можливими без­посередні вимірюва­н­ня космічного середовища зі штучних супутників Землі, а від 1959 — дослідже­н­ня між­­­планетного простору за допомогою автоматичних між­планетних станцій. Значний внесок у закла­да­н­ня основ космонавтики зробили рос. вче­ний-винахідник К. Ціолковський і виходець з Полтави Ю. Кондратюк. Серед перших під­корювачів К., життя та діяльність яких повʼязана з Україною, — ракетобудівники С. Корольов, В. Глушко, М. Янгель, В. Челомей, В. Уткін, М. Решетньов, С. Ко­­нюхов, Ю. Семенов. В Україні народилися космонавти: П. Попович, Г. Береговий, Г. Шонін, Г. Добровольський, В. Жолобов, І. Волк. Астронавти укр. походже­н­ня: К.-Дж. Бобко, Р.-Л. Бон­дар, Б.-Е. Мельник, Дж. Pєзнік, Г. Стефанишин-Пайпер. 1997 на амер. косміч. кораблі «Колумбія» місії STS-87 здійснив косміч. по­­літ перший космонавт незалеж. України Л. Каденюк.

1992 створено Космічне агентство України Державне (ДКАУ; до 2010 — Національне), яке скеровує роботу понад 30-ти КБ, наукових організацій та установ, промислових під­приємств, що без­посередньо за­ймаються космічною діяльністю. Три­­валий час користується попитом на світовому ринку українська космічна продукція: ракети-носії «Зеніт-2», «Циклон-3», «Дні­про»; космічні апарати «Січ» і «АУОС»; апаратура стикува­н­ня «Курс»; апаратура систем керува­н­ня для космічних комплексів «Союз», «Про­­­грес», «Протон»; унікальні обʼєкти наземної інфра­структури: радіотеле­скоп РТ-70, контрольно-коригувальної станції для глобальних навігаційних супутникових систем, ме­­режа спо­стережень геофізичних явищ. Космічна галузь стала однією з ключових галузей національної економіки, а космічна діяльність України є складовою частиною між­народних зусиль з дослідже­н­ня та викори­ста­н­ня космічного простору.

Про­­відні укр. наук. осередки: Ін­ститут кос­­міч. дослідж. НАНУ та ДКАУ, Гол. астроном. обсерваторія НАНУ, Ін­ститут електрозварюва­н­ня НАНУ, Ін­ститут про­блем матеріало­знавства НАНУ, Ін­ститут ботаніки НАНУ, Наук. центр аерокосміч. дослідж. Зем­­лі Ін­ституту геол. наук НАНУ (усі — Київ), Крим. астрофіз. обсерва­торія, Радіоастрон. ін­ститут НАНУ, Ін­ститут іоно­сфери НАНУ (обидва — Харків), Ін­ститут тех. механіки НАНУ та ДКАУ (Дні­пропетровськ). Нау­ковців у галузі наук про К. готують в Київ., Харків., Одес. та Львів. університетах, фахівців для ракетно-косміч. галузі України — у Нац. авіац. університеті (Київ), Нац. тех. університеті України «Київ. політех. ін­ститут», Дні­­проп. університеті, Нац. аерокосміч. університеті (Харків). Див. також Авіаційно-космічна промисловість, Зварюва­н­ня у космосі, Космічна геодезія, Космічна погода, Кос­­мічна фізіологія, Космічне матеріало­знавство, Космічне смі­т­тя, Космічний радіозвʼязок, Кос­мічний комплекс, Космогонія.

Літ.: Физика космоса. Москва, 1986; Модель космоса. 8-е изд. Т. 1. Москва, 2007; Черногор Л. Ф. Космос, Земля, человек. Актуальные про­блемы. Х., 2010; Україна і космос. К., 2010; Фейер­бахер Б., Стоевер Х. Дослідже­н­ня та викори­ста­н­ня космосу. Сьогодні й завтра / Пер. з англ. К., 2012.

О. К. Черемних

Українські імена в космосі

За традицією, назви новим обʼєк­там у К., зокрема малим планетам, кометам, окремим ділянкам на поверх­ні планет (кратерам, гірським хребтам, долинам та ін.), надають за ріше­н­ням Між­нар. астроном. союзу. Нововід­криті комети отримують імена їхніх від­кривачів, а право називати нові малі планети (астероїди) надається тим, хто пер­­шим спо­стеріг ці обʼєкти (після ретел. пере­вірки всіх даних у між­нар. центрі малих планет). Якщо від­кри­т­тя під­тверджують­ся, астероїду присвоюють спец. номер, що ви­значає його місце в каталозі. Низка косміч. обʼєк­тів повʼязана з укр. історією, на­­укою та культурою, ви­знач. її дія­чами.

Так, на планеті Меркурій на­звано кратер іменем Т. Шевченка, а одну з долин — на честь смт Симеїз в Криму (Ялтин. міськ­ради), по­близу якого на г. Кішка знаходиться ві­дома Симеїз. астрон. обсерваторія (нині частина Астрофізичної обсерваторії Кримської). На планеті Венера вирішено давати лише жін. імена; на ній є кратер «Аксентьє­ва» (на честь астронома З. Аксентьєвої). На планеті Марс — кратери «Барабашов» і «Фесен­ков» (на честь астрономів М. Ба­­рабашова та В. Фесенкова), «Євпаторія» та «Фастів» (на честь укр. міст від­повід­но в АР Крим і Київ. обл.). Кратер на супутнику Юпітера «Тесіс» носить імʼя давньокиїв. літописця Нестора. Значна кількість кратерів, на­зва­­них на честь ві­домих укр. вчених, є на Місяці: «Ганський», «Гера­си­мович», «Євдокимов», «Неуймін», «Пікельнер», «Федо­ров», «Яковкін» (астрономів О. Ганського, Б. Герасимовича, М. Євдокимова, Г. Неуйміна, О. Орлова, С. Пікельнера, Є. Федорова, А. Яковкіна), «Вернадський» (фі­­лософа, природо­знавця, засн. гео- та біо­геохімії В. Вернадського), «Кондратюк» (одного з піонерів ракет. техніки та теорії косміч. польотів Ю. Кондратюка), «Корольов» (засн. практ. космо­навтики та організатора виробництва ракетно-косміч. техніки в СРСР С. Корольова), «Гаврилов» (кон­­структора дизелів і ракет. двигу­нів О. Гаврилова), «Янгель» (кон­­­структора ракетно-косміч. техніки М. Янгеля). У косміч. просторах є комети, які від­крили Г. Неуймін, К. Чурюмов, Г. Шайн. Низці астероїдів присвоєно геогр. та істор. назви: Україна (но­­мер за між­нар. каталогом 1709); Таврида (814), Кримія (1140), Скіфія (1306); Ялта (1475), Симеїз (748), Гаспра (смт; 951), Кацивелія (Кацивелі; 1874), Артек (ур­очище, яке також дало наз­ву дит. табору; 1956), Алупка (2508), Лівадія (3006), Масандра (3298), Магарач (4308), Нікітоботанія (Нікіт. ботан. сад; 4480), Феодосія (1048), Коктебель (3373), Севастополь (2121), Сімферополь (2141; обидва астероїди на­звані на честь 200-річчя цих міст), Керч (2216), Бахчисарай (3242; усі — АР Крим); Київ (на честь 1500-річчя столи­ці; 2171); Одеса (2606); Полтава (2983), Диканька (Полтав. обл.; 2922); Суміана (Суми; 2092); Хер­­сон (2701), Генічеськ (2093), Ка­­ховка (2894; обидва — Херсон. обл.); Софіївка (Нац. дендрол. парк НАНУ; 2259). Існує також астероїд КрАО (Крим. астрофіз. обсерваторія; 1725). На честь 1000-річчя прийня­т­тя християнства в Київ. Русі малі планети за номерами 2966, 2967, 3441 були на­звані: від­повід­но Корсунія (Корсунь — назва в руських літописах м. Херсонес, де хрес­тили князя Володимира Свято­славича; нині тер. Севастополя), Владисвят (Володимир Свято­славич), Почайна (річка у старо­давньому Києві — одне з місць хреще­н­ня киян). Особливо багато малих планет, на­званих на честь ви­знач. укр. діячів науки — астрономів С. Бєлявського (1074 Бєлявськія), Г. Неуйміна (1129 Неуйміна), Г. Шайна (1648 Шайн), А. Сєвєрного (1737 Сєвєрний), В. Альбицького (1783 Альбицький),О. Казимирчак-По­­лонської (2006 Полонська), М. Сте­­шенка (2238 Стешенко), М. Черних (2325 Черних), Р. Герш­берга (2327 Гершберг), В. Ніконова (2386 Ніконов), В. Цесеви­ча (2496 Цесевич), К. Чурюмова (2627 Чурюмов), С. Всехсвят­ського (2721 Всехсвятський), О. Ор­лова (2724 Орлов), Я. Яцкова (2728 Яцків), М. Бараба­шо­ва (2883 Барабашов), П. Доб­­рон­равіна (3119 Добронравін), В. Про­кофʼєва (3159 Прокофʼєв), Д. Лупішка (3210 Лупішко), М. Братійчук (3372 Братійчук), по­друж­жя Арнольда та Наталії Степанянів (3444 Степаніана), О. Степанова (3493 Степанов), І. Путіліна (3577 Путілін), І. Климишина (3653 Климишин), П. Чу­гайнова (3816 Чугаєнов), О. Бого­родського (3885 Богородсь­кий), В. Конопльової (3965 Конопльо­ва), по­друж­жя Л. Шульмана та Г. Назарчук (4187 Шульназарія), по­друж­жя Володимира та Іраїди Проніків (4315 Пронік), В. Каретникова (4685 Каретников), А. Брунса (4687 Брунсандрей), С. Корольова (1855 Корольов), Ю. Кондратюка (3084 Кондратюк), фахівця в галузі елек­трозварюва­н­ня та мостобудува­н­ня Євгена і його сина фахівця у галузі металургії та технології металів Бориса Патонів (2727 Патон), хірурга та біо­кібернетика М. Амосова (2948 Амосов), морфолога Н. Каширіної (1828 Каширіна), фтизіатра, пульмонолога Л. Зискіна (2098 Зискін), а також літ-ри, мистецтва та культури — М. Гоголя (2361 Гоголь), Т. Шевченка (2427 Кобзар), І. Франка (2428 Каменяр), Г. Сковороди (2431 Сковорода), Лесі Українки (2616 Леся), О. Ґріна (2786 Ґриневія), Г. Нарбута (3448 Нарбут), М. Бул­гакова (3469 Булгаков), В. Катаєва (3653 Катаєв), В. Короленка (3835 Короленко), С. Параджанова (3963 Параджанов), А. Караманова (4274 Караманов), С. Сергєєв-Ценського (4470 Сер­гєєв-Ценський), О. Довженка (4520 Довженко), Л. Бикова (4682, Биков), І. Бабеля (5808 Бабель), Л. Утьосова (6944 Утьосов).

Також у на­звах астероїдів є від­лу­н­ня 2-ї світової війни: 1903 Аджимушкай (на честь під­піл. гарнізону, що воював у Аджимушкай. каменоломнях побл. Керчі), 2164 Ляля (рад. під­пільниці Лялі Убий­вовк з Полтави), 2319 Ольшанія (К. Ольшанського та його загону моряків-десантників, які загинули під час звільне­н­ня Миколаєва у березні 1944), 2580 Жур­наліст (диверсій. групи, що діяла 1943 на Херсонщині під керівництвом М. Смілевського). Серед ін. укр. імен у космосі, людей близьких до першовід­кривачів — журналіст, аматор астрономії, автор кн. «Звезда в подарок», Сф., 1984 І. Неяченко (3845 Неяченко), май­­стриня ужитк. мистецтва, фольк­лористка, кер. хору «Горлиця» в м. Могилів-Подільський Вінн. обл. М. Руденко (3831 Горлиця), голова колгоспу з Бахчисарая О. Пере­падін (2951 Пере­падін), київ. архітектор Є. Гаврилов (4658 Гаврилов), альпініст і гео­граф М. Погребецький (4468 Погребецький), лікарі А. Бадьїна (847 Агнія), О. Філіпенко (2892 Філіпенко), В. Москвіна (2915 Москвіна), К. Лапко (3215 Лапко).

Літ.: P. Millman. Planetari System No­­menclature (IAU Working Group). Otta­wa, 1982; L. D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. Heidelberg, 1997; Імена України в Космосі. К., 2003.

Я. С. Яцків

Завантажити статтю