Живий ланцюг

«ЖИВИ́Й ЛАНЦЮ́Г» — суспільно-політична акція. Відбулася з ініціативи НРУ 21 січня 1990 у переддень 71-ї річниці злуки УНР і ЗУНР (див. Акт злуки УНР і ЗУНР). Проведена за аналогією «Ж. л.», який 23 серпня 1989 об’єднав столиці країн Балтії у річницю підписання пакту Молотова–Ріббентропа, та «Ж. л.», організованого 17 вересня 1989 на центральних вулицях Львова у річницю вступу радянських військ на території Західної України. Ідея влаштування «Ж. л.» між Києвом і Львовом як символу єднання України оприлюднена 3 грудня 1989 на мітингу в Києві. За різними даними, в акції взяло участь від 450-ти тис. до 5-ти млн осіб, що вишикувалися на лінії Київ–Житомир–Рівне–Львів–Івано-Франківськ, взявшись за руки. Учасники солідаризувалися з ідеалами УНР і ЗУНР, висунули вимоги економічної і політичної незалежності України, повернення національної символіки. У рамках акції «Українська хвиля» проведено 30 мітингів на території Львівської, Івано-Франківської, Рівнененської, Житомирської, Волинської областей та в Києві, у яких узяло участь бл. 95-ти тис. осіб. Найбагатолюдніші мітинги відбулися у Тернополі і Львові (до 20 тис. осіб). «Ж. л.» завершився великим мітингом на Софійській площі у Києві (16 тис. осіб).

Велике психологічне значення мало масове використання національної символіки (синьо-жовтих прапорів), яка тоді ще не була узаконена. Лише у Львові учасники святкового мітингу підняли бл. 5-ти тис. синьо-жовтих прапорів. Масові заходи, пов’язані з відзначенням історичної події, проведені також у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Кримській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Чернігівській і Чернівецькій областях за участі майже 13-ти тис. осіб.

«Ж. л.» і всі ін. заходи, призначені НРУ на 21 січня 1990, зустріли різко негативне ставлення з боку влади. Однак керівництво УРСР і влада на місцях, аби не загострювати ситуацію, не наважилися на застосування будь-яких силових методів. Акція засвідчила не лише єдність України, а й прагнення українського народу до незалежності, впливовість НРУ, можливість мирної боротьби та тиску на уряд, продемонструвала можливість використання трибуни масових мітингів для пропаганди національно-демократичних ідей в боротьбі за державну незалежність України.

В. П. Капелюшний