Живий ланцюг

Визначення і загальна характеристика

«ЖИВИ́Й ЛАНЦЮ́Г» — су­спільно-політична акція. Від­булася з ініціативи НРУ 21 січня 1990 у перед­день 71-ї річниці злуки УНР і ЗУНР (див. Акт злуки УНР і ЗУНР). Проведена за аналогією «Ж. л.», який 23 серпня 1989 обʼ­єд­нав столиці країн Балтії у річницю під­писа­н­ня пакту Молотова–Ріб­бентропа, та «Ж. л.», організованого 17 вересня 1989 на центральних вулицях Львова у річницю вступу радянських військ на території Західної України. Ідея влаштува­н­ня «Ж. л.» між Києвом і Львовом як символу єд­на­н­ня України оприлюднена 3 грудня 1989 на мітингу в Києві. За різними даними, в акції взяло участь від 450-ти тис. до 5-ти млн осіб, що вишикувалися на лінії Київ–Житомир–Рівне–Львів–Івано-Франківськ, взявшись за руки. Учасники солідаризувалися з ідеалами УНР і ЗУНР, висунули вимоги економічної і політичної незалежності України, поверне­н­ня національної символіки. У рамках акції «Українська хвиля» проведено 30 мітингів на території Львівської, Івано-Франківської, Рівнененської, Житомирської, Волинської областей та в Києві, у яких узяло участь бл. 95-ти тис. осіб. Найбагатолюдніші мітинги від­булися у Тернополі і Львові (до 20 тис. осіб). «Ж. л.» завершився великим мітингом на Софійській площі у Києві (16 тис. осіб).

Велике психологічне значе­н­ня мало масове викори­ста­н­ня національної символіки (синьо-жовтих прапорів), яка тоді ще не була узаконена. Лише у Львові учасники святкового мітингу під­няли бл. 5-ти тис. синьо-жовтих прапорів. Масові заходи, повʼязані з від­значе­н­ням історичної події, проведені також у Він­ницькій, Дні­пропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Кримській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Чернігівській і Чернівецькій областях за участі майже 13-ти тис. осіб.

«Ж. л.» і всі ін. заходи, при­значені НРУ на 21 січня 1990, зу­стріли різко негативне ставле­н­ня з боку влади. Однак керівництво УРСР і влада на місцях, аби не загострювати ситуацію, не наважилися на за­стосува­н­ня будь-яких силових методів. Акція засвідчила не лише єд­ність України, а й прагне­н­ня українського народу до незалежності, впливовість НРУ, можливість мирної боротьби та тиску на уряд, продемонструвала можливість викори­ста­н­ня трибуни масових мітингів для пропаганди національно-демократичних ідей в боротьбі за державну незалежність України.

В. П. Капелюшний

Завантажити статтю