Жидичин

ЖИДИ́ЧИН – село Ківерцівського району Волинської області. Центр сільської ради, якій підпорядк. села Кульчин і Липляни. Знаходиться на р. Стир, за 12 км від райцентру та за 6 км від обл. центру. Площа 2,8 км². Насел. 1396 осіб (2001), переважно українці. Ж. — одне з найдавніших поселень на Волині. Вперше згадується в Іпатіїв. літописі під 1227 у зв’язку з приїздом князя Данила Романовича. Відтоді відомий і Жидичинський Свято-Миколаївський чоловічий монастир УПЦ КП. 1236 Данило Романович побував тут вдруге. Від 1340-х рр. — у складі Великого князівства Литовського. 1496 Ж. спалено татарами. За Люблін. унією 1569 відійшов до Польщі. Жит. брали участь 1595 у повстанні під проводом С. Наливайка. 1638 згідно з привілеєм короля Владислава ІV архімандритом дозволено проводити у Ж. 2 щоріч. ярмарки (у травні та грудні) та щотижневий торг (у неділю). Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького тут перебував повстан. загін на чолі з Колодкою. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у межах кордонів Рос. імперії. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. До 1940-х рр. значна частина жит. емігрувала до Пд. Америки. Від 26 червня 1941 до 1 лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Нині тут працюють ТОВ «Задимлянка», ВАТ «Кульчин. силікат. завод», фірма «Ніколь», приватні підприємства «Нова перспектива», «Інгуз плюс», «Крансервіс». У Ж. — заг.-осв. школа, дитсадок, б-ка, Будинок культури, лікар. амбулаторія, 2 фельдшер.-акушер. пункти. Реліг. громади: УПЦ КП, УПЦ МП, християн віри євангельської. На околиці села збереглися залишки поселення та городища 10–13 ст. Встановлено пам’ятник воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, погруддя Т. Шевченка. Кульчин — центр нар. кераміки та гончарства.

О. П. Данкевич