Жидичинський Свято-Миколаївський чоловічій монастир УПЦ КП
Визначення і загальна характеристика
ЖИДИ́ЧИНСЬКИЙ СВЯ́ТО-МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ КП Знаходиться у с. Жидичин Ківерців. р-ну Волин. обл. Уперше згадується в Іпатіїв. літописі 1227 у звʼязку з приїздом князя Данила Романовича. На той час в обителі несли послух бл. 80-ти ченців. Настоятелем був Анак. 1496 монастир спалений татарами, але незабаром відновл. під покровительством князів Острозьких. 1608 перейшов у відання василіян. 1795, після обмеження діяльності ЧСВВ у Рос. імперії, розформований, а 1839 закритий і частково розібраний, лише у Свято-Микол. церкві проводили службу. На поч. 1930-х рр. митрополит Полікарп (Сікорський) заснував тут свою резиденцію, де за його ж наказом 1936 працювала комісія з перекладу Святого Письма. Після 2-ї світової війни у монастир. будівлях деякий час діяла школа. 2003 єпископ Чернігівський і Сумський Михаїл (Зінкевич) призначив настоятелем обителі о. Марка (Левківа; нині — єпископ Кіровоградський і Голованівський). Згодом відновлено церкву св. Миколая та Палац митрополитів (обидві будівлі зведені 1723 єпископом Холмським Іосифом Левицьким). Кількість насельників — 5 ченців. Настоятель від 2009 — ієромонах Костянтин (Марченко). Святині монастиря — ікона св. Миколая Мирликійського (15 ст.), апостол. ряд ікон (17 ст.)
Літ.: Горін С. Жидичинський Свято-Миколаївський монастир (до середини XVII сторіччя). К., 2009.
І. М. Майданець
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
