ЖИДИ́ЧИНСЬКИЙ СВЯ́ТО-МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ КП Знаходиться у с. Жидичин Ківерців. р-ну Волин. обл. Уперше згадується в Іпатіїв. літописі 1227 у звʼязку з при­їздом князя Данила Романовича. На той час в обителі несли послух бл. 80-ти ченців. Настоятелем був Анак. 1496 монастир спалений татарами, але незабаром від­новл. під покровительством князів Острозьких. 1608 пере­йшов у ві­да­н­ня василіян. 1795, після обмеже­н­ня діяльності ЧСВВ у Рос. імперії, роз­формований, а 1839 закритий і частково ро­зі­браний, лише у Свято-Микол. церкві проводили службу. На поч. 1930-х рр. митрополит Полікарп (Сікорський) заснував тут свою резиденцію, де за його ж наказом 1936 працювала комісія з пере­кладу Святого Письма. Після 2-ї світової війни у монастир. будівлях деякий час діяла школа. 2003 єпис­коп Чернігівський і Сумський Михаїл (Зінкевич) при­значив настоятелем обителі о. Марка (Левківа; нині — єпис­коп Кірово­градський і Голованівський). Згодом від­новлено церкву св. Миколая та Палац митрополитів (обидві будівлі зведені 1723 єпис­копом Холмським Іосифом Левицьким). Кількість насельників — 5 ченців. Настоятель від 2009 — ієромонах Костянтин (Марченко). Святині монастиря — ікона св. Миколая Мирликійського (15 ст.), апостол. ряд ікон (17 ст.)