Жилко Юрій Зиновійович

ЖИЛКО́ Юрій Зиновійович (псевд.: Жар-птиця, Ю. Навісний, Остюк, Істик, Їжак, Юрій Плужанин, Шестерня, Селянин Юрчик та ін.; 20. 02(04. 03). 1898, с. Підлужне, нині Костопіл. р-ну Рівнен. обл. — ?) — письменник. Закін. Полтав. ІНО (1923). Учителював, працював бібліотекарем Центр. наук. б-ки Полтави та б-ки Пед. інституту, співроб. г. «Шлях Леніна» і «Ударник» (1933). Друкувався від 1922. Член Спілки селян. письменників «Плуг» (1923), голова її полтав. філії (від 1926). Писав поезії публіцист. спрямування, фейлетони, казки для дітей. Автор поет. зб. «Полустанок» (Х., 1930; Костопіль, 2003). На вірші Ж. композитор В. Верховинець створив кілька пісень («Червоне козацтво», «Чапаєвська похідна»). 18 березня 1938 заарешт., за звинуваченням у антирад. агітації 5 квітня того ж року засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957. Добірки його віршів опубл. у зб. «Із поезії 20-х років» (1959) та «Поезія–71» (1971, вип. 2; обидві — Київ).

Літ.: Спогади про Юрія Жилка. 2003; Карп’юк А. Не приведи загинути рабом. 2004 (обидві — Костопіль).

Є. І. Шморгун