Житомирський державний технологічний університет

ЖИТО́МИРСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ТЕХНОЛОГІ́ЧНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т – вищий навчальний заклад технологічного профілю. Засн. 1960 як Житомир. заг.-тех. факультет Київ. політех. інституту, від 1975 — Житомир. філія Київ. політех. інституту, від 1994 — Житомир. інж.-технол. інститут, від 2003 — сучасна назва. Нині у його структурі діють факультети: інформ.-комп’ютер. технологій, облік.-фінанс., економіки та менеджменту, інж. механіки, гірн.-екол., довузів. підготовки, перепідготовки фахівців; відділи: міжнар. відносин, редакц.-видавн.; навч.-метод. управління. На денній і заоч. формах — бл. 8-ми тис. студентів. Навч.-вихов. процес забезпечують 371 викл., з них 48 д-рів н., проф., 159 канд. н., доц. (штатних — 299 викл., з них 21 д-р н., проф., 141 канд. н., доцент). Серед відомих науковців — Ф. Бутинець, В. Данилко, М. Коваленко, В. Манойлов, П. Мельничук, А. Панішев. Наукові дослідження: проблеми машинобудування, автоматики, обчислюв. техніки та програм. забезпечення; сертифікац. випробування авіац.-косміч. техніки. Виходять «Вісник Житомирського державного технологічного університету», збірки наук. праць. Соц. база: 3 гуртожитки, спорткомплекс, 2 тенісні корти, санаторій-профілакторій. Перший ректор — В. Анашкін (1960–66), від 2000 — П. Мельничук.

Г. М. Виговський