ДУ́ДА Михайло (13. 10. 1897, с. Верх­ня Калус. пов., Галичина, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 09. 09. 1962, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — спів­ак (героїчний тенор). Закін. Станіслав. гімназію (нині Івано-Франківськ, 1915), Високу гірн. школу у м. Пршібрам (Чехо-Словач­чина, 1926), навч. на правн. і муз. ф-тах УВУ у Празі. Воював 1915–18 у лавах УСС, 1919 — у сотні 1-го Куреня Смерті, брав участь у боях з польс. військами побл. Львова, потрапив у полон. Працював гірн. інж. у Моравії (1926–28) і на Закарпат­ті (від 1928, від­крив поклади вугі­л­ля та мармуру). Виконав. діяльність роз­почав у серед. 1930-х рр. Концертував Галичиною й Волин­ню. Володів могут. голосом широкого діапазону красивого метал. тембру. Від 1938 мешкав у Відні. 1939–49 ви­ступав у Австрії, Німеч­чині, Чехо-Словач­чині, Греції, Данії, Норвегії з творами укр. (А. Гнатишина, М. Гайворонського, С. Людкевича, С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, Д. Січинського, В. Барвінського) та зарубіж. (Дж. Верді, Ж. Бізе, Ф. Шуберта, Дж. Пуч­чіні, С. Монюшка, Р. Леонкавал­ло) композиторів. На­прикінці 2-ї світової війни заарешт. органами НКВС, 1946 звільнений. Від 1958 — у Філадельфії, де від­крив студію сольного співу.