Кречмер Пауль
КРЕ́ЧМЕР Пауль (Kretschmer Paul; 02. 05. 1866, Берлін — 09. 03. 1956, Відень) — німецький мовознавець. Освіту отримав у Берліні, навчався у Г. Дільса. Працював 1897–99 екстраординарним професором Марбурзького університету (Німеччина); 1899–1937 — професор кафедри порівняльного мовознавства Віденського університету. Вивчав найдавнішу історію та взаємозвʼязки індоєвропейських мов, вплив на них неіндоєвропейських мов, реліктові мови Середземноморʼя, давньо- і новогрецьку мову. Одним із перших системно обґрунтував теорію ретотіренської мовної спільноти, що охоплювала етруську та ренійську мови. Важливе значення мала книга К. «Einleitung in die Geschichte der griechischen Sprache» («Вступ до історії грецької мови», 1896), у якій він на основі аналізу грецьких топонімів детально розглянув проблему догрецького мовного субстрату в Середземноморʼї. Його теоретичні міркування підтвердили відкриті археологом А. Евансом написи у Кноссі (1900). Автор низки праць з індоєвропеїстики, серед них — «Indogermanische Accent- und Lautstudien» («Дослідження з індоєвропейського наголосу і тону», 1891), «Die Griechischen Vaseninschriften» («Написи на грецьких вазах», 1894). Досліджував діалекти новогрецької мови, зокрема румейський діалект Надазовʼя. У праці «Die heutige Lesbische Dialekt» («Сучасний лесбійський діалект», Відень, 1905) обґрунтував дві поширені й нині серед неоелліністів гіпотези походження румейського діалекту — на основі понтійського або північногрецького діалектів. Український еллініст А. Білецький мотивував можливість розгляду його як самостійного діалекту, що виник у нових умовах функціонування грецької мови на теренах України (у дослідженні «Греческие говоры юго-востока Украины и проблема их языка и письменности» // «Ученые записки Ленинградского университета. Серия филологических наук», 1969, випуск 73, № 343).