Білецький Андрій Олександрович
Визначення і загальна характеристика
БІЛЕ́ЦЬКИЙ Андрій Олександрович (30. 07(12. 08). 1911, Харків — 10. 04. 1995, Київ) — мовознавець. Доктор філологічних наук (1952), професор (1953). Син Олександра, брат Платона, онук Івана Білецьких, чоловік Т. Чернишової. Закінчив Харківський інститут професійної освіти (1933). Учень академіків Л. Булаховського, Л. Щерби, професорів В. Державина, М. Петерсона, П. Ріттера. Працював завідувачем кафедри Харківського юридичного інституту (1937–1941); викладачем латинської мови Харківського педагогічного інституту іноземних мов (1938–1940); доцентом Томського університету (1941–1944); викладачем новогрецької мови Вищої дипломатичної школи МЗС СРСР (від 1944); завідувачем кафедри загального мовознавства та класичної філології (від 1946), завідувачем кафедри романістики Київського університету (1978–1987); від 1946 за сумісництвом — старшим науковим співробітником в інститутах мовознавства і археології АН УРСР.
Спеціалізувався з порівняльно-історичного мовознавства на індоєвропейській базі, згодом дедалі більше — з антикознавства. Автор праць із класичної філології, загального мовознавства, палеографії, романістики, археології, епіграфіки, неоелліністики. Досвідчений дешифрувальник та коментатор давньогрецьких та латинських написів: його тлумачення епіграфічних памʼяток визнані за межами України. Редактор першого великого «Новогреческо-русского словаря». У його науковому доробку почесне місце посідають матеріали з морської та рибальської термінології для «Средиземноморского лингвистического атласа». Разом із дружиною Т. Чернишовою досліджував говірки сучасних греків України та Приазовʼя; наново створив писемність для багатьох грецьких регіонів, втрачену внаслідок примусової асиміляції.
Чимало зробив для ознайомлення українських читачів із грецькою культурою. Крім перекладів українською мовою творів античних класиків (Гомера, Гесіода, Архілоха, Езопа; вперше сповна переклав українською мовою й прокоментував «Історію» Геродота та ін.), писав передмови до українських перекладів античних та сучасних грецьких письменників: Аристофана, Гомера, Есхіла, Н. Казандзакіса, Я. Ріцоса, С. Мірвіліса та ін. Перекладав твори Лопе де Веґи, Ж. Верна, В. Скотта, А. Барбюса та ін. європейських письменників, уклав антологію античної поезії «Золоте руно». Був президентом товариства «СРСР — Греція», очолював секцію класичної філології Науково-методичної ради Мінвузу СРСР. Неопублікованими залишилися його «Етимологічні етюди», «Лексикологічні замітки», оригінальні вірші, новели на історико-міфологічні сюжети, графічні роботи. 1996 року в Київському університеті відбулася конференція «Актуальні проблеми сучасного мовознавства», присвячена 85-річчю Б. У березні 1997 року створено Історико-філологічне товариство А. Білецького, що видало три томи «Записок» (1997, 1998, 1999).
Пр.: Принципы этимологических исследований. К., 1950; Проблема изучения негреческих собственных имен греческих эпиграфических памятников Северного Причерноморья. К., 1952; Про питання порівняльно-історичної граматики індоєвропейських мов. К., 1952; Про мову скіфів // Мовознавство. 1953. Т. 11; Про власні імена з Ольвійських написів // Археологія. 1957. Т. 11; Греческая топонимика Крыма. Ленинград, 1961; Греческие надписи на мозаиках Софии Киевской // Мозаики Софии Киевской. Москва, 1961; Основные линии развития фонематических систем индоевропейских языков и проблема реконструкции доисторических систем. Москва, 1964; Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Проблеми та методи в структур. лінгвістиці. К., 1965; Новые посвятительные надписи в Ольвии // Антич. история и культура Средиземноморья и Причерноморья. Ленинград, 1968; Дедикація Афродіті в Ольвії // ІФ. 1968. Вип. 17; Гідронімія Криму // Топоніміка і ономастика. К., 1969; Лексикологія та теорія мовознавства. К., 1972; Естественный язык и знаковые системы. 1976; Информация и симеоз. 1980; Славянская топонимика Греции. Афины, 1980.
Літ.: Клименко Н. Ф. А. О. Білецький — поліглот, учений, педагог: Післямова до книги А. О. Білецького «Про мову та мовознавство». К., 1996; Семчинский С. В. Профессор Андрей Александрович Белецкий // Изв. РАН. Секция лит-ры и языка. 1997. Т. 56, № 4; Шанін Ю. Він залишився назавжди // Сучасність. 1997. № 11; Скуратівський В. Пригадуючи Андрія Білецького // Там само. 2002. № 4.
Ю. В. Шанін
Додаткові відомості
- Основні праці
- Принципы этимологических исследований. К., 1950; Проблема изучения негреческих собственных имен греческих эпиграфических памятников Северного Причерноморья. К., 1952; Про питання порівняльно-історичної граматики індоєвропейських мов. К., 1952; Про мову скіфів // Мовознавство. 1953. Т. 11; Про власні імена з Ольвійських написів // Археологія. 1957. Т. 11; Греческая топонимика Крыма. Ленинград, 1961; Греческие надписи на мозаиках Софии Киевской // Мозаики Софии Киевской. Москва, 1961; Основные линии развития фонематических систем индоевропейских языков и проблема реконструкции доисторических систем. Москва, 1964; Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Проблеми та методи в структур. лінгвістиці. К., 1965; Новые посвятительные надписи в Ольвии // Антич. история и культура Средиземноморья и Причерноморья. Ленинград, 1968; Дедикація Афродіті в Ольвії // ІФ. 1968. Вип. 17; Гідронімія Криму // Топоніміка і ономастика. К., 1969; Лексикологія та теорія мовознавства. К., 1972; Естественный язык и знаковые системы. 1976; Информация и симеоз. 1980; Славянская топонимика Греции. Афины, 1980.