Білецький Андрій Олександрович

БІЛЕ́ЦЬКИЙ Андрій Олександрович (30. 07(12. 08). 1911, Харків — 10. 04. 1995, Київ) — мово­знавець. Доктор філологічних наук (1952), професор (1953). Син Олександра, брат Платона, онук Івана Білецьких, чоловік Т. Чернишової. Закінчив Харківський ін­ститут професійної освіти (1933). Учень академіків Л. Булаховського, Л. Щерби, професорів В. Державина, М. Петерсона, П. Ріт­тера. Працював завідувачем кафедри Харківського юридичного ін­ституту (1937–1941); викладачем латинської мови Харківського педагогічного ін­ституту іноземних мов (1938–1940); доцентом Томського університету (1941–1944); викладачем ново­грецької мови Вищої дипломатичної школи МЗС СРСР (від 1944); завідувачем кафедри загального мово­знавства та класичної філології (від 1946), завідувачем кафедри романістики Київського університету (1978–1987); від 1946 за сумісництвом — старшим науковим спів­робітником в ін­ститутах мово­знавства і археології АН УРСР. 

Спеціалізувався з порівняльно-історичного мово­знавства на індоєвропейській базі, згодом дедалі більше — з антико­знавства. Автор праць із класичної філології, загального мово­знавства, палео­графії, романістики, археології, епі­графіки, неоел­ліністики. Досвідчений дешифрувальник та коментатор давньо­грецьких та латинських написів: його тлумаче­н­ня епі­графічних памʼяток ви­знані за межами України. Редактор першого великого «Новогреческо-рус­ского словаря». У його науковому доробку почесне місце посідають матеріали з морської та рибальської термінології для «Средиземноморского лингвистического атласа». Разом із дружиною Т. Чернишовою досліджував говірки сучасних греків України та Приазовʼя; наново створив писемність для багатьох грецьких регіонів, втрачену внаслідок примусової асиміляції.

Чимало зробив для озна­йомле­н­ня українських читачів із грецькою культурою. Крім пере­кладів українською мовою творів античних класиків (Гомера, Гесіода, Архілоха, Езопа; вперше сповна пере­клав українською мовою й прокоментував «Історію» Геродота та ін.), писав перед­мови до українських пере­кладів античних та сучасних грецьких письмен­ників: Аристофана, Гомера, Есхіла, Н. Казандзакіса, Я. Ріцоса, С. Мірвіліса та ін. Пере­кладав твори Лопе де Веґи, Ж. Верна, В. Скот­та, А. Барбюса та ін. європейських письмен­ників, уклав антологію античної поезії «Золоте руно». Був президентом товариства «СРСР — Греція», очолював секцію класичної філології Науково-методичної ради Мінвузу СРСР. Неопублікованими залишилися його «Етимологічні етюди», «Лексикологічні замітки», оригінальні вірші, новели на історико-міфологічні сюжети, графічні роботи. 1996 року в Київському університеті від­булася конференція «Актуальні про­блеми сучасного мово­знавства», присвячена 85-річчю Б. У березні 1997 року створено Історико-філологічне товариство А. Білецького, що видало три томи «Записок» (1997, 1998, 1999).

Завантажити статтю