Дузь Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ДУЗЬ Іван Михайлович (18. 11. 1919, містечко Волочиськ, нині місто Хмельн. обл. — 21. 11. 1994, Одеса) — літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1967), професор (1970). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Одес. університет (1947). Від 1952 працював у ньому: декан філол. факультету (1957–64, 1970–81), водночас завідувач кафедри укр. літ-ри (1972–88), професор (1988–94). Автор праць з історії укр. літ-ри, методології та методики викла­да­н­ня літ-ри, зокрема «Між­народне значе­н­ня української радянської літератури» (1959), «Публіцистика Павла Тичини: Учб.-метод. посібник» (1960), «Українська радянська сатира 20-х років: Учб. посібник» (1962; усі — Одеса), «Ви­вче­н­ня творчості Остапа Вишні в школі: Посібник для вчителів» (К., 1970). Досліджував життя і творчість укр. письмен­ників («Павло Усенко: Крит.-біогр. нарис», К., 1958; «Олександр Корнійчук: Літ. порт­рет», К., 1963; «Петро Панч: Літ. порт­рет», К., 1968; «Степан Олійник: Крит.-біогр. нарис», О., 1968; «Остап Вишня: Нарис про творчість», К.; О., 1989; «Смішного слова чародій: Худож.-докум. нариси», О., 1989; «Котляревський і чорноморське козацтво: Літературо­знавчий нарис», О., 1994; «Шевченко і Одеса: Літературо­знавчі нариси», О., 1994), а також письмен­ників, ре­пресованих у 30–40-х рр. («Пере­можці забу­т­тя: Літ.-крит. нариси», 1992; «Сквозь тернии ГУЛАГа», 1993; обидві — Одеса), діячів укр. театру («Марія Садовська», 1957; «Іван Едуардович Замичковський», 1962; «Театр імені Жовтневої революції: Одес. держ. укр. муз.-драм. театр ім. Жовтневої Революції», 1975; усі — Київ). Написав кн. спогадів «З від­критим серцем» (1974), «На все життя» (1986; обидві — Одеса), «Високе осяя­н­ня душі» (К., 1990).

Літ.: Іван Михайлович Дузь: Біо­бібліогр. покажч. О., 1980; Спогади про Івана Михайловича Дузя. О., 2004; Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біо­графічний словник: У 4 т. 2-е вид., О., 2005.

Г. Д. Зленко

Завантажити статтю