Дяченко Ілля Олександрович
ДЯЧЕ́НКО Ілля Олександрович (02. 08. 1925, с. Юшківці Оратів. р-ну, нині Вінн. обл.) — скульптор. Чоловік В. Дяченко, батько О. Дяченка та О. Дяченко-Цах. Член НСХУ (1965). Закін. Київ. училище приклад. мистецтва (1951; викл. Д. Головко, Г. Малкова). Основні галузі — станк. і декор. скульптура. Учасник всеукр. худож. виставок від 1960-х рр. Роботи Д. виконано у реаліст. манері; матеріал — дерево, гіпс, бронза. Автор погрудь, композицій на тему 2-ї світової війни, медалей, присвяч. визнач. місцям Києва.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Рік 1944» (1964, співавт.), «Вій- на осиротила» (Музей історії Корсунь-Шевченків. битви, Черкас. обл.), «Юний скульптор» (обидва — 1965), «Герой Радянського Союзу П. Бон- дарчук» (1966), «Господиня ланів» (співавтор), «Вісті з фронту» (обидва — 1972); медалі — героям Великої Віт- чизн. війни (1975), арсенальцям (1977), «Золоті ворота», «Аскольдова могила», жертвам с. Кортеліси (Ратнів. р-н Волин. обл., усі — 1980).