Дяченко Олександр Ілліч
ДЯЧЕ́НКО Олександр Ілліч (10. 01. 1956, Київ) — скульптор. Син Іллі та Валентини Дяченків, брат О. Дяченко-Цах. 2-а премія Всесоюз. виставки «Молодість країни» (1987), 1-а премія бієнале «Відродження» (Львів, 1991). Член НСХУ (1987). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979; майстерня Е. Миська). На творчій роботі. Від 1980 — учасник респ., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок і скульптур. пленерів. Персон. — у Києві (1988), Чернігові (2000). Працює у станк. та монум. скульптурі, віддаючи перевагу шамоту. Для творчості Д. характерні простота, лаконічність та використання елементів архаїч. пластики. Брав участь в реконструкції пам’ятника княгині Ользі у Києві (автор фігури Андрія Первозванного). Роботи зберігаються у Запоріз., Хмельн. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Мовчання. Пієта по ненародженим», «Сон», «Купальниця» (усі — 1987), «Пантоміма на тему любові», «Кокон» (обидва — 1988), «Перевернутий глечик», «Композиція з гострими кутами» (обидва — 1989), «Повернення блудного сина» (1992), «Вагітна» (1993), «Піраміда» (1999); водограй для операц. залу НБУ (1995); пам’ятник М. Амосову в Києві (2003, співавт.).
Рекомендована література
- Демченко Є. Мить, що триває вічність // ОМ. 1995. № 2.
Фотоілюстрації
Людина 
