ЄНДЖЕЄ́ВИЧ Єжи (Jędrzejewicz Jerzy; 02. 03. 1902, х. Баварія побл. м-ка Конське Свєнтокжис. воєводства, Польща — 19. 11. 1975, Варшава) — польський письмен­ник, літературо­знавець і пере­кладач. Дитинство провів у Катеринославі (нині Дні­пропетровськ), де закін. класичну гімназію (1919). По­зна­йомившись із Д. Яворницьким, зацікавився укр. історією та культурою. Подорожував Україною. Від 1920 — у Польщі. Навч. на філол. та юрид. ф-тах Варшав. університету. Ви­вчав болгар., серб., чес. та англ. мови. Писав есе, пере­кладав з рос., італ., нім., укр. та ін. літ-р (бл. 40-а томів). Серед пере­кладів — твори М. Коцюбинського («Fata Morgana», 1951; «Utwory wybrane», т. 1–2, 1954), Т. Шевченка («Przejażdżka z przyjemnością i nie bez morału», 1960; «Poezje wybrane», 1972; усі — Варшава; «Artysta», 1975; «Muzykant», 1977; «Kapitanowa», 1978; «Najmitka», 1981; усі — Люблін), М. Рильського, І. Котляревського, М. Бажана, І. Драча, Л. Костенко, Є. Гуцала, Григора Тютюн­ника. Автор роману-есе про Т. Шевченка «Noce ukraińskie, albo Rodowód geniusza» (Warszawa, 1966; пере­вид. 1970 і 1972; укр. перекл. Є. Рослицького, Торонто, 1980, та В. Іванисенка, ж. «Київ», 1988, № 10–11; 1989, № 1–5; окреме вид. — Л., 1997); повісті про польс. демократа С. Ворцеля «Zwycięstwo pokonanych» (Warszawa, 1974), у якій по­дано й картини з життя в Україні 1-ї пол. 19 ст. Укр. літературі присвятив низку статей, есе. Під­тримував звʼязки з діячами Укр. су­спільно-культур. товариства (Польща).