Єремійчук-Єреміїв Денис

ЄРЕМІЙЧУ́К-ЄРЕМІЇ́В Денис (1866, с. Нові Мамаївці, нині Кіцман. р-ну Чернів. обл. — 1942, Чернівці) — богослов, громадський діяч. Доктор теології. Закін. гімназію (1886) і теол. факультет Чернів. університету. Після рукопокладе­н­ня у сан священика працював проф. православ. релігії у Чернів. вищій гімназії. 1899–1930 — у Чернів. університеті: екс­траординар. професор кафедри практич. теології з українською мовою викла­да­н­ня (засн. 1897), згодом — звичай. проф. теології. Після окупації Буковини Румунією 1919 змушений був викладати румун. мовою, залишаючись єдиним проф.-українцем в Університеті. Його лекції склали основи під­ручника «Пастирске Богословіє», ви­даного укр. студент. товариством «Православна академія» у Чернівцях (б. р.). Сповнені щирої релігійності та патріотизму проповіді Є.-Є. часто присвячував памʼяті ви­знач. діячів укр. культури (зокрема Т. Шевченка і першого укр. проф. релігії в Чернів. гімназії Є. Івановича); вони були водночас і першими зразками укр. проповід­ниц. прози, опубл. в офіц. ви­да­н­нях православ. митрополії Буковини укр. фонет. правописом з приміткою «на желанье автора печатано фонетикою». Автор числен. праць на сторінках ви­дань товариства «Руська бесіда», які популяризували укр. реліг. та культурні традиції серед буковинців; актив. учасник громад. життя буковин. українців, багатьох громад. організацій, зокрема товариства «Укр. нар. дім» у Чернівцях. У квітні 1900 пред­ставляв укр. православне духовенство Буковини в складі делегації провід. діячів краю до депутата австр. парламенту і буковин. сейму С. Стефановича. Організатор і актив. учасник щоріч. від­значень памʼяті Ю. Федьковича укр. молод­дю Буковини; один з ініціаторів створе­н­ня Товариства руських православ. священиків на Буковині (1906), без­змін. чл. його правлі­н­ня і 1907–13 — голова. Спів­автор меморандуму укр. православ. духовенства Буковини до Міністерства культів і освіти Румунії (1909) з вимогою ви­окремле­н­ня у буковин. консисторії укр. частини з при­значе­н­ням єпис­копа. 1911 брав участь у пере­говорах щодо створе­н­ня нових кафедр з українською мовою викла­да­н­ня на теол. факультеті Чернів. університету як чл. спец. комісії, створ. урядом на вимогу товариства «Укр. нар. дім» у Чернівцях. 10 жовтня 1913 очолював найчисельніші за всю історію організов. руху укр. православ. духовенства Буковини збори, які від­булися в митрополичій резиденції. Під час 1-ї світової війни евакуювався до Моравії (нині тер. Чехії), де працював в Укр. запомоговому комітеті (м. Брно), надаючи допомогу укр. виселенцям з Галичини та Буковини. Вітав створе­н­ня незалеж. Української Держави та брав активну участь в укр. державотвор. процесах на Буковині. Один із 12-ти священиків, які 19 травня 1918 українською мовою від­служили урочисту службу Божу в кафедрал. соборі Чернівців з нагоди свята миру та укр. державності. Учасник заг. зʼ­їзду укр. православ. духовенства Буковини у митрополичій резиденції в Чернівцях 5 вересня 1918. Після рад. окупації 28 червня 1940 Пн. Буковини мешкав у Румунії. У грудні того ж року повернувся до Чернівців.

Завантажити статтю