Єржиковський Олег Сергійович
ЄРЖИКО́ВСЬКИЙ Олег Сергійович (26. 03. 1939, Київ) — живописець. Син С. Єржиковського та Н. Котек. Член НСХУ (1971). 1-е м. за конкурс. проект «Монумент революції» у Києві (1966, співавт.). Закін. Київський художній інститут (1963; викл. В. Костецький, Г. Меліхов, К. Трохименко, І. Штільман). Учасник мистецьких виставок від 1964. Персон. — у Києві (2007). Працював у Києві: 1963–69 — монументалістом у зонал. НДІ експерим. проектування; 1969–91 — у майстерні живописно-скульптур. комбінату; водночас 1974–76 — на студії «Діафільм» «Укркінохроніки»; 1992–99 — гол. художником фірми «Сапфір». На творчій роботі. Основні галузі — монум. та станк. живопис у реаліст. манері. У серії панно «Історія розвитку науки» (Нац. тех. університет України «Київ. політех. інститут», 1989–93, співавт.) втілено дуалізм світовідчуття і світорозуміння як осн. чинників культури. Твори у співавт. з М. Приймак (1940–95) виконані у техніці point stone. Для творчості Є. притаманний пошуковий характер, який виявляється у традиц. та неоромант. манерах письма; його мистецтво інтимне й камерне, спрямоване на споглядання. У натюрмортах віднаходить особливу принадність у невибагливості форм квітів, пастел. звучанні барв. Роботи зберігаються в музеях України, РФ, Польщі, Італії, Франції, Бельгії, США.
Додаткові відомості
- Основні твори
- панно — «Наука минулого», «Наука сучасності» (обидва — 1965, експерим. школа № 183, Київ), «Історія повітроплавання» (1970, Будинок культури Київ. авіазаводу); малюнки до діафільмів за мотивами казок братів Ґрімм «Хоробрий кравчик» і «Хлопчик-мізинчик» (усі — 1975); ювелірні прикраси — «Народні орнаменти» (1992), «Крила кохання» (1993), «Супрематизм» (1994); нефритове яйце «Стародавній Київ» (1995); живопис — «Ракетка» (1964), «Ручний м’яч», «Гайдамака» (обидва — 1966), «Двоє на ескалаторі» (1967), «Зустріч ветеранів (Художник С. Єржиковський та Герой Радянського Союзу І. Зима)» (1968), «Натюрморт із амбарним замком» (1970), «Автопортрет», «Київське подвір’я» (обидва — 1971), «Дніпро біля Осокорків», «Мати» (обидва — 1973), «Робітничий патруль» (1978), «Дружина» (1981), «Зелене світло» (1987), «Настя у випускній сукні» (1988), «Півонії» (1997), «Бузок» (1998), «Н. Лисенко» (2001), «Подружжя Лисенків» (2003), «Яблука» (2004), «Віддзеркалення. Новорічна ніч» (2005), «М. Волощук» (2007).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
