ЄРМО́ЛЕНКО-Ю́ЖИНА Наталія Степанівна (дівоче — Плуговська; сценіч. — Єрмоленко; 1881, Київ — 22. 09. 1948, Париж) — спів­ачка (драматичне сопрано). Дружина Д. Южина. Заслужений артист Респ. (1920). Співу навч. у Києві в М. Зотової (1897–1901) та в Парижі у П. Ві­даля. Творчу діяльність роз­почала 1900 у приват. опер. трупі А. Церетелі (С.-Петербург). 1901–06, 1910–13, 1915–20 — солістка Маріїн. театру в Петро­граді (нині С.-Петербург), 1906–08, 1913, 1916 — Великого театру, 1908–10 — Опери С. Зиміна у Москві. Гастролювала в Одесі, Тифлісі (нині Тбілісі), Баку, Казані, Ростові-на-Дону (обидва — Росія). 1908 брала участь у 1-му сезоні рос. опери (антре­приза С. Дягилєва) в Парижі (за партію Марини Мнішек з опери «Борис Годунов» М. Мусоргського була пред­ставлена до Ордена Почес. Легіону). Від 1917 спів­ала у театрі «Ковент-Ґарден» (Лондон). Гастролювала в Італії, Німеч­чині, Франції, Іспанії, Росії та ін. Від 1924 мешкала в Парижі, періодично ви­ступала на сцені «Ґранд-Опера». Володіла голосом широкого діапазону; виконувала також мецо-сопран. партії. Пропагувала в Росії і Франції укр. музику, зокрема у Москві як актив. чл. товариства «Кобзар» ви­ступала з укр. нар. піснями, романсами М. Лисенка, Я. Степового, Б. Під­горецького; у Петро­граді разом з І. Алчевським організовувала вечори укр. пісні й романсу. Записала на грамплатівки бл. 60 творів.