Єфимов Борис Юхимович

ЄФИ́МОВ Борис Юхимович (справж. — Фрідлянд; 15(28). 09. 1900, Київ — 01. 10. 2008, Москва) — графік. Брат М. Кольцова. Народний художник СРСР (1967). Дійсний член АМ СРСР (1975). Державні нагороди. Сталінcька премія (1950, 1951), Державна премія СРСР (1972). Мистецтву навч. самотужки. Основна галузь — політ. сатира (журнал. й газетна карикатура, плакат). 1918 у київ. ж. «Зритель» опубл. перші шаржі Є. на О. Блока. Від 1919 спів­працював як карикатурист із редакціями газет і журналів, був одним із секр. редакц.-видав. від­ділу Нар. комісаріату з воєн. справ Рад. України. Очолював худож. від­діл образотвор. агітації ЮгРОСТА в Одесі, був ін­структором з наоч. агітації Упр. залізнич. агітпунктів у Харкові (1920), згодом — зав. худож.-плакат. від­ділу Київ. від­діл. Укр­РОСТА. Від 1922 — у Москві (г. «Правда», «Известия», ж. «Крокодил», «Огонек»). Автор випусків «Окон РОСТА», «Окон ТАСС», обʼ­єдн. «Агітплакат» (гол. ред. 1966–90). Від серпня 2002 — завідувач від­ділу мистецтва карикатури Рос. АМ (Москва). Від серпня 2007 — гол. художник г. «Известия». Використовував досвід карикатуристів «Сатирикона». У 1920-і рр. виробив оригін. манеру, для якої характерні лаконіч. ліній. рисунок, гротескна виразність образів. У Москві видав кілька альбомів сатир. графіки (зокрема «Карикатуры», 1924; «Лицо врага», 1931; «Политические карикатуры», 1935; «Сатира не без юмора», 1963; «Разящим ударом», 1985). Злободен­ні політ. карикатури Є. від­ображають перипетії ідеол. боротьби; числен­ні шаржі складають галерею істор. діячів 20 ст. Брав активну участь практично у всіх політико-ідеол. кампаніях комуніст. режиму (не­зважаючи на те, що його брат був знищений цим режимом), зокрема у боротьбі із соціал-демократ. партіями Заходу, «справі Бухаріна–Рикова–Зіновʼєва», «без­рідними космополітами», «генетикою», Ватиканом, «лікарями-вбивцями», маршалом Тіто, «ворожими голосами» — радіо­станціями Європи та Америки. Був затятим ворогом «гумору молодих» — нової хвилі рад. карикатури. Найцін­нішими є його твори антифашист. спрямува­н­ня («Фашизм — ворог народів», 1937, «Уроки історії», 1946). Як кор. пере­бував на фронті, від­рядж. на Нюрнбер. процес. Про­ілюстрував окремі ви­да­н­ня книг М. Зощенка, Я. Гашека, Іллі Ільфа та Євгенія Петрова, М. Горького, М. Салтикова-Щедріна; оформляв ви­стави моск. театрів (напр., «Раки» С. Михалкова, 1953, Театр ім. Є. Вахтангова), працював художником анімац. кіно. Автор кн.: «Основы понимания карикатуры», «Сорок лет. Записки художника-сатирика» (обидві — 1961), «Рас­сказы о художниках-сатириках» (1963), «Невыдуман­ные истории» (1976), «Рас­сказы старого москвича» (1981), «Ровесник века: Воспоминания» (1987), «Судьба журналиста» (1988), «Десять десятилетий» (2000), «Вехи победы» (2005; усі — Москва).

Завантажити статтю