Довбищенко Віктор Семенович

Визначення і загальна характеристика

ДОВБИ́ЩЕНКО Віктор Семенович (псевд. і крипт.: Віктор Довбуш, В. Вихрев, Аргус, В. Д-ко; 21. 10(03. 11). 1910, Харків — 24. 09. 1953, Київ) — режисер, театро­знавець, педагог. Чоловік Т. Вечори, батько Г. Довбищенко. Заслужений артист УРСР (1946). Закін. актор. (1932; викл. І. Марʼяненко) та режисер. (1934; викл. В. Василько) факультети Харків. муз.-драм. ін­ституту. Від­відував лекції Леся Курбаса. Працював реж. у Харкові студії «Слово» (1927–30), радіо-театру (1930–31), Червонозавод. укр. драм. театру (1931–34; від 1933 — у м. Сталіно, нині Донецьк). 1935–38 — реж. Київ. кіностудії худож. фільмів (допомагав О. Довженку у зйомках фільму «Щорс», 1939; зняв д/ф «Кандидат»), 1938–39 — Харків. театру ім. Ленін. комсомолу, 1939–41 — Одес. театру Революції; 1941–42 — худож. кер. Кабардин. (РФ), 1941–44 — Ворошиловгр. ім. О. Островського (нині Луганськ) драм. театрів, 1947–52 — Київ. ТЮГу. Водночас викладав майстерність актора та режисуру в театр. закладах Харкова, Києва, Одеси, Ворошилов­града (1932–51). Упорядник хрестоматій «Поради режисера», «Про мистецтво режисера» (обидві — 1948), «Про мистецтво театру» (1954). Автор праць «До про­блем мізансценува­н­ня сучасної ви­стави», «В. С. Василько» (1949, спів­авт.), «Театр» (1984). Усі за­знач. книги опубл. у Києві. У творчості Д. по­єд­нував традиції вітчизн. сцени і сміливе новаторство; самобут. інтер­претатор творів Лесі Українки, І. Франка, І. Кочерги, О. Корнійчука, О. Пушкіна, М. Гоголя та ін.

Ви­стави: «Катерина» М. Аркаса за Т. Шевченком (1933), «Загибель ескадри» О. Корнійчука (1934), «Професор Мамлок» Ф. Вульфа (1935), «Лісова пісня» Лесі Українки (1939, 1948), «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Циганка Аза» М. Старицького, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (усі –1941), «Украдене щастя» І. Франка (1944), «Дванадцять місяців» С. Маршака, «Мачуха» за О. де Бальзаком, «Сімʼя» І. Попова (усі — 1945–52), «Як гартувалася сталь» за М. Островським, «Червона шапочка» Є. Шварца (обидві — 1948), «Два капітани» В. Каверіна (1949), «Одруже­н­ня» М. Гоголя (1951).

Літ.: Бобошко Ю. Теоретична спадщина режисера // Довбищенко В. С. Театр. К., 1984; Крижанівський Б. Поверне­н­ня // УТ. 1984. № 4; Його ж. Рицар театру // Там само. 1985. № 5.

В. І. Заболотна, Л. В. Будник

Завантажити статтю