Довженко Анатолій Іванович
ДОВЖЕ́НКО Анатолій Іванович (01. 10. 1932, Дніпропетровськ — 07. 01. 1991, Вінниця) — живописець. Чоловік Ірини, батько Ольги Довженків. Член СХУ (1964). Закін. Київський художній інститут (1959; викл. М. Іванов, Г. Меліхов, К. Трохименко). Учасник обл., респ. та всесоюз. мистецьких виставок від 1960. Викладав у Рівнен. дит. худож. школі (1959–60); від 1969 — гол. художник Вінн. худож.-вироб. комбінату. Автор портретів, натюрмортів, пейзажів, темат. картин. Особливу увагу приділяв сюжетам з історії України. Майстер реаліст. напрямку. Для творчості притаманна узагальненість образ. рішення, просторова свобода композиц. побудови, схильність до тонового розроблення у межах лаконіч. колориту. Окремі роботи зберігаються у Вінн. краєзнав. та худож. музеях, Нац. музеї Т. Шевченка (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Мати» (1960), «Земляки. Т. Шевченко на засланні», «Мрії про Україну» (обидва — 1961), «Вітер з України (Т. Шевченко)», «Гомоніла Україна», «Молодята» (усі — 1964), «Герой Радянського Союзу М. Кузнецов» (1965), «Олеко Дундич» (1968), «І. Довженко» (1972), «Побратими» (1975), «Дочка» (1978), «Капітан міліції З. Македонська» (1982), «Заслужений артист України М. Грищенко» (1984).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
. 1964. polotno, oliya.jpg "«Вітер з України (Т. Шевченко)». 1964. Полотно, олія")
Завантажити статтю
Людина 
