ІВАНО́В Михайло Інокенті­йович (24. 05 (06. 06). 1909, с. Великий Кемчуг Єнісейської губ., нині Красноярського краю, РФ — 08. 11. 1976, Київ) — живописець, графік, педагог. Член Спілки художників України (1939). Учасник другої світової війни. На­вчався в Одеському художньому ін­ституті (1930–34; викладачі Т. Фраєрман), закінчив Київський художній ін­ститут (1939; викладачі П. Волокидін, О. Шовкуненко). Працював у ньому (1939–60, з пере­рвою): від 1952 — доцент; у Київському від­ділен­ні Українського полі­графічного ін­ституту у Львові (1960–68). Учасник мистецьких ви­ставок від 1928. Основні галузі — станковий живопис і графіка. Ілюстрував книги для київських видавництв (зокрема «Молодь»). У живописі дотримувався принципів реалізму; у книжковій графіці — станковізму, ретельно опрацьовуючи деталізацію зображе­н­ня. Значне місце від­ведено історико-революційній та історичній тематиці, лірично-поетичним мотивам природи. Окремі роботи зберігаються в Одеському художньому музеї, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Серед учнів — М. Григорʼєва, Г. Нечипоренко, Ю. Ятченко.