Документальна література

ДОКУМЕНТА́ЛЬНА ЛІТЕРАТУ́РА — художньо-публіцистичні, науково-художні твори (нариси, нотатки, хроніки, репортажі), що ґрунтуються на повному або частковому викори­стан­ні документальних джерел. Від­різняються від істор. жанрів, хронік, літописів, діаріушів, щоден­ників, мемуарів способом викори­ста­н­ня докум. бази, яка, не за­знаючи типізації та вимислів, закладає структурні під­валини твору, зосереджується на аналізі від­повід­но фіксов. матеріалу, що іноді компонується на засадах зі­ставле­н­ня й монтажу. Д. л. роз­крила свої можливості у таких творах, як «Vies de Haydn, de Mozart et de Métastase» («Життя Гайдна, Моцарта і Мета­стази», 1814), «Vie de Rossini» («Життя Рос­сіні», 1823) Стендаля, «Astoria» («Асторія», 1836) В. Ірвінґа, «The French Revolution» («Французька революція», 1837), «The History of Friedrich II of Prussia, Called Frederick the Great» («Історія Фрідріха II Прус­ського, званого Фрідріхом Великим», у 6-ти т., 1858–65) Т. Карлайла, у низці белетризов. біо­графій, написаних Р. Рол­ланом, С. Цвайґом, А. Моруа, В. Петровим («Аліна й Костомаров», Х., 1929; «Романи Куліша», К., 1930), у книгах «Чорнобиль» Ю. Щербака (К., 1989), «Набої для роз­стрілу» Г. Снєгірьова (К., 1990) та ін.