Донець Михайло Іванович

ДОНЕ́ЦЬ Михайло Іванович (псевд.: Донцов, Донськой, Салтанов, Чернов; 11(23). 01. 1883, Київ — 10. 07. 1941, там само) — співак (бас), музично-громадський діяч, педагог. Чоловік М. Донець-Тессейр. Нар. арт. УСРР (1931). До 1903 навч. у приват. муз. школі М. Тутковського у Києві (кл. О. Сантагано-Горчакової, М. Бочарова) та на драм. курсах М. Соловцова. 1903 дебютував у драм. трупі М. Бородая роллю Гусляра у виставі «Снігуронька» О. Островського. 1907–13 — в опер. трупі С. Зиміна в Москві. Водночас 1909–12 — співорганізатор та кер. укр. муз.-драм. гуртка «Кобзар», який пропагував укр. мистецтво у Москві. Брав участь у концерті, присвяч. 50-річчю від дня смерті Т. Шевченка. 1913–23 та 1927–41 — соліст Київ., 1924–26 — Свердлов. (нині Єкатеринбург, РФ), 1923–24 та 1926–27 — Харків. опер. Д. — один з ініціаторів запровадження української мови на опер. сцені, популяризатор укр. опер. репертуару. Виконав партії Голови та Чуба в постановці «Черевичків» П. Чайковського українською мовою, доклав зусиль до втілення на сцені опери «Тарас Бульба» М. Лисенка. Під час Визв. змагань 1917–21 на мітингах виконував пісні «Ой Дніпре мій, Дніпре», «Молітесь, братія» М. Лисенка, патріот. пісні. Симпатизував і захоплено писав про М. Грушевського, співпрацював з ним; вітав на Софій. майдані С. Петлюру. Мав прихильників серед рад. кер-ва, зокрема його підтримував М. Хрущов. Був майстром сценіч. перевтілення з сильним голосом широкого діапазону, за що його називали укр. Шаляпіним. Виконавець різнопланових ролей — від ге- роїч. до епізод. характерних. Як камер. співак брав участь у концертах Гуртка любителів рос. музики. Популяризував твори М. Лисенка, К. Стеценка та ін. Виконував нар. пісні укр., рос. та італ. мовами. Від 1919 виступав разом з дружиною. 1933 з групою укр. арт. гастролював на Далекому Сх. Від 1918 — викладач співу Київ. муз.-драм. інституту, згодом — сольного співу та актор. майстерності Київ. консерваторії. Серед учнів — М. Єгоричева. Автор статей з питань вокал. мистецтва, історії опер. театру. Хоч Д. намагався бути лояльним до органів рад. влади, його відверті вияви нац. гідності, любов до укр. муз. культури, крит. погляди на рішення, постанови уряду, прямі виступи на захист репрес. співаків зумовили заведення на нього 1936 справи. У липні 1941 за неправдивими звинуваченнями у зв’язках з петлюрівцями, антирад. контррев. діяльності, шпигунстві на користь німців заарешт. і розстріляний. Ім’ям Д. названо вулицю в Києві.

Рекомендована література

1. Заслужений артист республіки Михайло Іванович Донець: З нагоди 25-річчя артист. діяльності. К., 1928;
   Google Scholar Internet
2. До 25-ліття арти стичної діяльності М. І. Донця: Зб. ст. К., 1933;
   Google Scholar Internet
3. Рильський М. Михайло Донець // Веч. Київ. 1961, 18 січ.;
   Google Scholar Internet
4. Стефанович М. Михайло Іванович Донець. К., 1965;
   Google Scholar Internet
5. Михайло Донець. Спогади. Листи. Матеріали. К., 1983;
   Google Scholar Internet
6. Колодуб О. Ювілей видатного співака: До 100-річчя з дня народж. // НТЕ. 1983. № 6;
   Google Scholar Internet
7. Кагарлицький М. То за що ж був закатований Донець-бас? // ЛУ. 1997, 11 верес.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю