Бочаров Михайло Васильович
БОЧАРО́В Михайло Васильович (02 (14). 11. 1872, С.-Петербург — 29. 04. 1936, там само) — співак (баритон), педагог. Заслужений артист Республіки (1925). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1898) та Київ. муз. училище (1900; кл. К. Еверарді). Вдосконалював майстерність у Мілані у М. Петца. Дебютував у Москві в Т-ві рос. приват. опери (1900). Виступав у Києві (1901– 03; 1905; 1916–23), Харкові, Одесі, Баку, Саратові, Свердловську (нині Єкатеринбург), Ленінграді (нині С.-Петербург, 1923–28). Мав могутній, рівний в усіх регістрах голос із дещо горловим призвуком і схильністю до форсування. Працював викл. у муз. шк. М. Тутківського (Київ). Серед учнів — М. Донець, П. Гусєв. Здійснив фонозаписи, зокрема на фірмі «Екстрафон» (Київ, 1912).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Руслан («Руслан і Людмила» М. Глінки), Князь Ігор (однойм. опера О. Бородіна), Шакловитий («Хованщина» М. Мусоргського), Грязной, Веденецький гість, Мізгир («Царева наречена», «Садко», «Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Онєгін, Мазепа, Кочубей, Єлецький, Томський («Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Пікова дама» П. Чайковського), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Амонасро, Ріґолетто, Жермон, Ренато, Яґо, ді Поза («Аїда», «Ріґолетто», «Травіата», «Бал-маскарад», «Отелло», «Дон Карлос» Дж. Верді), Тоніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Бекмессер, Вольфрам («Нюрнберзькі мейстерзінґери», «Тангейзер» Р. Ваґнера), Воццек (в однойм. опері А. Берґа, 1-ше виконання в СРСР, 1927), Монтанеллі («Овід» В. Трамбицького), Князь Великого Китежа («Сказання про град великий Китеж і тихе озеро Світояр» С. Василенка), Король Треф («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва).
Рекомендована література
- Асафьев Б. Об опере: Избран. ст. 1976;
- Пружанский А. Отечественные певцы. 1991 (обидві — Москва).