Донець-Тессейр Марія Едуардівна

ДОНЕ́ЦЬ-ТЕС­СЕ́ЙР Марія Едуардівна (справж. — де Тес­сейр; 22. 04(04. 05). 1889, Київ — 15. 12. 1974, там само) — спів­ачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Дружина М. Донця. Професор (1953). Народний артист УРСР (1965). Урядові нагороди. У дит. роки ви­вчала гру на скрипці, спів­ала в гімназій. хорі. Навч. у Муз.-драм. школі ім. М. Лисенка (Київ, 1908–10; кл. О. Мишуги), Варшав. муз. училищі (кл. О. Мишуги), Віден. (кл. К. Форстена), Мілан. (1912–15; кл. В. Ванцо) консерваторіях. Дебютувала 1914 в м-ку Пйомбіно (Італія) партіями Адіни і Норіни в операх «Любовний напій» і «Дон Паскуале» Ґ. Доніцет­ті. Солістка Київ. (1915–22 та 1927–48, також педагог-вокаліст), Харків. (1923–24), Свердлов. (нині Єкатеринбург, РФ, 1924–26) опер. Водночас — викладач Київ. консерваторії (1935–74). 7 січня 1944 заарешт. органами НКВС за звинуваче­н­ням у спів­праці з нім. роз­відкою. Після втруча­н­ня М. Хрущова 8 лютого звільн. з-під арешту і поновл. у Консерваторії. Володіла легким, від природи рухливим голосом красивого тембру, віртуоз. вокал. технікою. Створила бл. 35-ти вокал.-сценіч. образів. Серед партнерів на опер. сцені — М. Донець, І. Козловський, П. Норцов, М. Рейзен. Ви­ступала також в оперетах Р. Планкет­та, С. Джонса, Ж. Оф­фенбаха. Була ві­дома як концертна спів­ачка, ви­ступала разом з чоловіком. У репертуарі — камерно-вокал. композиції різних стилів, нац. шкіл та істор. періодів, нар. пісні. Створила одну з най­авторитетніших вокал. шкіл у СРСР. Вихована на традиціях вітчизн. та італ. вокал. шкіл, синтезувала їхні риси у власній пед. діяльності. Працювала пере­важно з рухливими високими жін. голосами. Значну увагу приділяла слух. самоконтролю, звуковеден­ню, зокрема рівності звуча­н­ня протягом усього діапазону, виявлен­ню природ. краси тембру голосу, правил. дихан­ню, роз­витку артикуляц. апарату, дикції, виразності вокал. інтонува­н­ня. Серед учнів — М. Звєздіна, Р. Колесник, Н. Куделя, І. Маслен­никова, Є. Мірошниченко, Л. Пащенко, С. Чуйко, М. Міщенко, Г. Деомидова, Р. Ланда, Р. Науменко, Т. Петрова, М. Шахбердиєва; вокал. педагоги — М. Єгоричева, Г. Блажко, Р. Зінич, І. Колодуб, М. Лепіхова, Н. Макарова. 1969 ви­йшов комплект із двох платівок «Уроки профес­сора М. Э. Донец-Тес­сейр». Упорядкувала «Сборник упражнений для развития техники легких женских голосов» (К., 1961–72, вып. 1–6), який широко за­стосовують у пед. практиці. У Нац. муз. академії України Д.-Т. від­крито мемор. дошку.

Партії: Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Пан­ночка, Марильця, Оксана, («Утоплена», «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч» М. Лисенка), Антоніда («Життя за царя» М. Глінки), Царівна-Лебідь, Марфа, Снігуронька, Волхова, Шемаханська Цариця («Казка про царя Салтана», «Царева наречена», «Снігуронька», «Садко», «Золотий пів­ник» М. Римського-Корсакова), Ксенія («Борис Годунов» М. Мусоргського), Ро­зіна («Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні), Мікаела («Кармен» Ж. Бізе), Віолет­та, Джільда («Травіата», «Ріґолет­то» Дж. Верді), Марґарита («Фауст» Ш. Ґуно), Лялька («Казки Гоф­фман­на» Ж. Оф­фенбаха).

Пр.: Опыт воспитания сопрано и колоратурного сопрано // Науч.-метод. зап. Киев. консерватории, 1956. К., 1957; Опыт воспитания сопрано // Вопр. вокал. педагогики. Москва, 1967. Вып. 3; Фрагменти великого життя // Михайло Донець: Спогади. Листи. Матеріали. К., 1983.

Літ.: Михайлова Т. Вихова­н­ня спів­аків у Київській консерваторії. К., 1970; Дмитриев Л. В клас­се профес­сора М. Э. Донец-Тес­сейр. Москва, 1974; Михайлова Т. Майстер бельканто // Музика. 1970. № 1; Мірошниченко Є. Вона мене зачарувала // Там само. 1989. № 3; Єгоричева М. Перший від­критий урок // Виконав. школи вищих учбових закладів України. К., 1990; Щербина Г. Полин­на доля Марії Донець-Тес­сейр: До 110-річчя від дня народж. видат. спів­ачки // Веч. Київ. 1999, 5 жовт.; Г. Д. Ті дні спів­ачка не хотіла згадувати // Музика. 2006. № 2.

ДА: ЦДАМЛМ. Ф. 122.

О. М. Немкович

Завантажити статтю