Дорошенко Вадим Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ДОРОШЕ́НКО Вадим Олександрович (справж. — Дрочинський; 09. 03. 1905, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 30. 12. 1944, Усольтабір, побл. с. Чорна Перм. обл., РФ) — мово­знавець і пере­кладач. Чоловік Ольги Мак. Кандидат філологічних наук (1935). Закін. Камʼянець-Поділ. ІНО (1929). Від 1930 — у Харкові: викладав філол. дисципліни у геодез. ін­ституті; одночасно працював у мовній редакції Держ. радіо­станції і пере­кладачем з нім., англ., польс., рос. та ін. мов при Держ. видавництві України. Від 1934 — у Криворіз. пед. ін­ституті (Дні­проп. обл.): від 1935 — завідувач кафедри мово­знавства; від 1936 — завідувач кафедри заг. мово­знавства Ніжин. пед. ін­ституту (Черніг. обл.). У червні 1938 арешт. як «учасник укр. контр­рев. націоналіст. пов­стан. організації», пі­до­зрюваний у звʼязках з «ворогом народу» В. Затонським, засудж. до роз­стрілу Черніг. обл. судом. Ріше­н­ням Верх. Суду УРСР від 3 травня 1939 виправ­даний, після тортур звільнений. У січні 1941 знову заарешт. Ріше­н­ням Дні­проп. обл. суду від 21–28 квітня 1941 засудж. до роз­стрілу, який замінено на 10 р. таборів. Реабіліт. 1956. Автор кн. «Іван Франко в моїх спогадах» (Л., 1997). Життя Д. склало основу сюжету кн. Ольги Мак «З часів єжовщини. Спогади» (Мюнхен, 1954).

Літ.: Дикий І. Професор Вадим Дорошенко // Просвіта. Ніжин, 1994. № 6–7; Мак Ольга. Мій Ніжин. Ніжин, 2001.

ДА: ДА СБУ у Дні­проп. обл., спр. П-7099, с. 2–98.

О. Г. Астафʼєв, М. М. Астафʼєва

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю