Кропивна
КРОПИ́ВНА — село Золотоніського району Черкаської області. Кропивнян. сільс. раді підпорядк. села Маліївка та Щербанівка. Знаходиться на р. Кропивна (притока Золотоноші, бас. Дніпра), за 35 км від обл. центру, за 11 км від райцентру та за 9 км від залізнич. ст. Золотоноша. Площа 3,85 км2 . Насел. 1261 особа (2001), переважно українці. Уперше згадується 1616 у описі королів. маєтностей. У 1630-х рр. у складі Переяслав. полку була сформована Кропивнян. сотня. На поч. 1648 вона стала основою для створення Кропивнян. полку (юридично закріплено Зборів. угодою 16 жовтня 1649), який проіснував до 1658. Він складався із 14-ти сотень та нараховував 2013 козаків. Його полковник — Ф. Джалалій — був одним із найближчих сподвижників і помічників Б. Хмельницького. 1658–63 Кропивнян. сотня входила до Іркліїв., від 1663 — знову до Переяслав. полку. 1782 тер. скасованої сотні розділено між Золотоніс., Хорол. і Городис. (Градизьким) пов. Київ. намісництва. Кропивнян. козаки брали участь на боці Франції у відбитті в іспанців фортеці Дюнкерк (1646), Зборів. (1649), Берестец. (1651), Батоз. (1652) битвах. У 19 ст. К. — волос. центр Золотоніс. пов. Полтав. губ. 1842 відкрито школу. 1885 мешкало 2020 осіб, працювали 16 вітряків, водяний млин, 2 олійні, кузня, відбувалися 4 ярмарки на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася.
Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 350), зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 370 кропивнянців, з них 209 загинуло (встановлено обеліск Слави). На примус. роботи до Німеччини вивезено 206 осіб. Від 1932 — у складі Київ., від 1937 — Полтав., від 1954 — Черкас. обл. 1972 мешкало 1782 особи. Нині у К. — заг.-осв. школа, дитсадок, дит. будинок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Функціонує дит. зразк. фольклор. колектив «Кропивнянчик» (неоднораз. лауреат всеукр. конкурсів). Діє реліг. громада УПЦ МП. Серед видат. уродженців — вет. лікар, чл.-кор. НААНУ А. Завгородній, матеріалознавець В. Джемелінський; художник І. Шульга.
Завантажити статтю
Населені пункти 