Золотоноша

ЗОЛОТОНО́ША – річка у Драбівському і Золотоніському районах Черкаської області, ліва притока Дніпра. Місц. назва — Золотоношка. Довжина 88 км, площа басейну 1260 км². Бере початок з низки ставків, розташ. між селами Бирлівка та Золотоношка Драбів. р-ну. Впадає у придамбовий канал, звідки побл. с. Чехівка Чорнобаїв. р-ну насосною станцією перекачується у Кременчуцьке водосховище. Долина коритоподібна, ширина до 4 км, глибина до 25 м. Заплава подекуди заболочена, ширина до 400 м. Річище слабозвивисте, пересічна шир. 5 м, пересічна глиб. до 3 м, місцями до 10 м. Похил річки 0,4 м/км. Осн. притоки — р. Кропивна (ліва) та Суха Згар (права). Живлення снігове і дощове. Замерзає в грудні, скресає на поч. березня. Льодостав нестійкий. Стік зарегульов. числен. ставками. Уздовж берегів здійснюють лісонасадження і залуження. У верх. течії з метою охорони та збереження болот. масиву створ. держ. гідрол. заказник місц. значення «Заплавський» (1984) протяжністю 3,4 км. У 60–70-х рр. 20 ст. в басейні річки проводили меліорат. роботи для торфовидобутку, при чому річка була осушена, а потім знову заводнена, що призвело до зниження у ній рівня води, а згодом — до замулення русла й заболочування заплави. Сучас. екол. стан З. незадовільний через скидання стіч. вод та відходів виробництва. Воду використовують для тех. водопостачання й обмежено для с.-г. потреб. У ставках — риборозведення. На річці — м. Золотоноша, побл. якого діє гідрол. пост (від 1944).

Літ.: Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довідк. посіб. 2-е вид. К., 2006.

Н. М. Погорільчук