Доценко Ростислав Іванович

Визначення і загальна характеристика

ДОЦЕ́НКО Ро­стислав Іванович (19. 04. 1931, Київ — 24. 10. 2012, там само) — пере­кладач, літературо­знавець, критик, есе­їст. Чоловік Н. Вірченко. Член НСПУ (1986). Літ. премії ім. М. Рильського (1993) та М. Лукаша (2000). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Від 1950 навч. на укр. від­діл. філол. факультету Київ. університету. 14 лютого 1953 заарешт. за антирад. висловлюва­н­ня і пошире­н­ня творів «бурж.-націоналіст.» авторів, засудж. до 8-ми р. виправно-труд. таборів з конфіскацією майна. Працював на буд-ві Куйбишев. ГЕС. У таборах став спів­засн. під­піл. «Групи рев. марксистів», яка мала на меті побороти тоталітар. режим в СРСР. 1956 засудж. ще до 7-ми р. виправно-труд. таборів (Совгань, Тайшет. траса, Мордовія). 15 квітня 1963 був звільн., поновився у Київ. університеті, який закін. 1965. Від­тоді працював ред. зарубіж. літ-ри у видавництві «Дні­про» (Київ), виконав значну роботу при укла­дан­ні 12-том. збірки творів Дж. Лондона (1969–72). Після від­мови спів­працювати з КДБ 1972 звільн. з видавництва. 1974–88 — ред. Центр. респ. с.-г. б-ки (Київ). Пере­кладає з амер., англ., ірланд. та польс. літ-р. У пере­кладі Д. ви­йшли окремими книгами романи «Порт­рет Доріана Ґрея» О. Вайлда (К., 1968; 2003; Л., 2004; нова ред. — Х., 2006), «Остан­ній з могікан» Ф. Купера (1969), «Крадії» (1972) та «Домашнє вогнище» (1983; спільно з В. Корнієнком) В. Фолкнера, «Бойня номер пʼять, або Хрестовий похід дітей» К. Вон­неґута (1976; на­друк. під алонімом Петро Соколовський), «Великі сподіва­н­ня» Ч. Дік­кенса (1986; повний текст роману — Х., 2003), «Звіяні вітром» М. Мітчел (1992, кн. 1–2; пере­вид. під на­звою «Роз­віяні вітром», Х., 2004), оповіда­н­ня «Золотий жук» Е. По (1972), «Оповіда­н­ня і памфлети» М. Твена (1972), «Червоне листя» В. Фолкнера (1978; один із пере­кладачів обох), зб. творів ірланд. письмен­ників «Господар у домі» (1981), «Гості Ірландії» Ф. ОʼКон­нора (1984), «Сучасна ірландська новела» (1983; один із пере­кладачів), зб. фольклору «Англійські прислівʼя та приказки» (1980), «Ірландські прислівʼя та приказки» (1982), ірланд. нар. казки «Казки Смарагдового острова» (1987). Пере­клав з англ. мови праці Ю. Луцького «Між Гоголем і Шевченком» (1998) та Ю. Шевельова «Пролеґомена до ви­вче­н­ня мови та стилю Григорія Сковороди» (Шерех Ю. «Поза книжками із книжок», 1998). Низку пере­кладів, здійснених Д., опубл. у ж. «Всесвіт»: романи «Шкільні джунґлі» І. Гантера (1967, № 1; спільно з В. Максимчуком), «Міґель-стріт» В.-С. Найпола (1983, № 2), «В свою остан­нюю годину» В. Фолкнера (1986, № 6), «Овід­ій Назон — поет» Я. Бохенського (2000, № 3–4), повість «Домівка гірської худоби» Д. Лес­сінґ (1976, № 5); а також у окремих ви­да­н­нях: повісті «Цяця» К. Са­ймака («Пригоди, подорожі, фантастика», 1985), «Два гуртоправи» В. Скот­та («Книга пригод», вип. 4, 1991); у зб. творів Е. Сетон-Том­псона «Вініпезький вовк» (1990), Р.-Л. Стівенсона «Твори в пʼяти томах» (1995, т. 1), Дж.-К. Джерома «Троє в одному човні (як не рахувати собаки)» (1974 — під алонімом Юрій Лісняк) та ін. Завдяки пере­кладу Д. числен. пропусків і новому редагуван­ню вперше ви­йшли українською мовою повні текс­ти романів А.-К. Дойля «Втрачений світ» (1994), Р.-Л. Стівенсона «Острів скарбів» (1995, 2003, 2005), Дж. Свіфта «Мандри Ґулівера» (2005) та ін. Д. — автор літературо­знав. студій, статей з питань мовної культури, словникарства, пере­кладац. справи, бібліо­графо­знавства, словник. статей в УЛЕ, УРЕ та ЕСУ. На основі архів. джерел та рідкісних друків оприлюднив низку праць з історії укр. друкарства, еміграції, політ. ре­пресій і голодомору в Україні, зокрема «Під неситим цензурним оком», «Гамсун, голод і колабораціонізм», «Роз­коші і злидні української енциклопедизації»; уклав цикл статей «Україна без українців» — про ре­прес. та емі­грант. укр. письмен­ників (О. Кониського, Л. Чернова, М. Тарнавську та ін.). Упорядкував зб. «Радість чорноземна» Л. Гребінки (1990), «Трагическая галерея» Ю. Литвина (1995), «Памʼять: Поезія і проза» Л. Лимана (2002). Автор кн. «Юрій Литвин — поет і правдоборець під вʼязничним муром епохи» та «Думки проти ночі» (обидві — 2007). Більшість за­значених книг ви­дано у Києві.

Літ.: Стріха М. Нове на­ближе­н­ня до Дік­кенса // Всесвіт. 1987. Ч. 12; Кочур Г. Ро­стиславу Доценку — 60 // ЛУ. 1991, 6 черв.; Він просто йде…: Зб. до ювілею Ро­стислава Доценка. К., 2001.

В. В. Ґабор, І. В. Корунець

Завантажити статтю