Дельвіг Сергій Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ДЕ́ЛЬВІГ Сергій Микола­йович (04. 07. 1866, Москва — 1949, Бухарест) — військовик. Генерал-полковник Армії УНР (1920). Закін. 2-й Моск. кадет. корпус, Михайлів. артилер. училище (1884), Михайлів. артилер. академію. Викладав у артилер. училищі й академії; від 1899 — нач. офіцер. артилер. школи. Учасник рос.-япон. війни 1904–05. Під час 1-ї світової війни — командир 24-ї артилер. бригади, ін­спектор артилерії 9-го армій. корпусу 3-ї армії Пд.-Зх. фронту, комен­дант фортеці Пере­мишль, командир 40-го армій. корпусу; від 1916 — гол. ін­спектор артилерії Пд.-Зх. фронту, генерал-лейтенант. В Україні — гол. ін­спектор артилерії армій за УЦР, Геть­манату, Директорії УНР. У червні 1919 як голова укр. військ. місії на пере­говорах з пред­ставниками Польщі уклав договір про пере­мирʼя, однак диктатор ЗОУНР Є. Петрушевич не ви­знав його чин­ним, тому практич. наслідків він не мав. 1919–21 — військ. аташе в укр. дипломат. місії у Румунії, налагоджував по­стача­н­ня зброї та амуніції укр. армії, засн. укр. консульств у Чернівцях і Кишиневі. Згодом був головою Товариства колиш. вояків Армії УНР, Укр. громади в Румунії.

Літ.: Історія українського війська. Л., 1992; Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забу­т­тя. 1917–1921 роки. К., 1995; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

М. Р. Литвин, К. Є. Науменко

Завантажити статтю