Денисенко Марина Геннадіївна
ДЕНИСЕ́НКО Марина Геннадіївна (29. 01. 1962, Львів — 15. 07. 2022, м. Канів Черкас. р-ну Черкас. обл.) — композитор, педагог. Дочка Г. Ляшенка. Канд. мистецтвознавства (2006). Член НСКУ (1987). Лауреатка композитор. конкурсу Міжнар. фестивалю духов. музики (Рівне, 1998). Закін. Київське музичне училище ім. Р. Ґлієра (1980; кл. фортепіано О. Вериківської), Київ. консерваторію (1985; кл. А. Штогаренка), асистентуру-стажування при ній (1989; кл. композиції М. Скорика). 1980–85 — концертмейстер Дит. муз. школи в Києві; 1985–86 — зав. муз. частини Київ. ТЮГу; від 1987 — викладач Нац. муз. академії України (Київ): від 2003 — доцент кафедри композиції та інструментовки. Працювала у жанрах симф., камер., хор. і театр. музики. Композитор. творчість позначена впливом постмодернізму та неоімпресіонізму. Автор. концерти у м. Монреаль (Канада, 1996), Москві (1998), Києві (2005). Має фонд. записи на Укр. радіо.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Симфонієтта», «Пісня про Україну» (обидві — 1986), симф. етюди (1989, 1996, 1998), концерт для струнних і чембало (1991), ораторія «To poets» (сл. англ. й амер. поетів, 1996), «Панегірик–1» (2000), «Reflexus» для фагота і симф. оркестру (2001), «Букле» для клавесина та оркестру (2004), «Messe imperfectum» (2006); камерні — «Колискові пісні» (1987), «Найдовша сутра» (1993), «Frog Autumn» на вірші С. Плат, «Два різдвяних канони» (обидва — 1994), «Серенада» для струнних, «Серпень-серп» для бандури та камер. оркестру (обидва — 1997), квінтети для духових «Pentavox» (2001), «Без сонця» (2006), «Мине рік» для гітари та маримби (2002), «Панегірик–2» для голосу та фагота на вірші І. Величковського (2006); хор. — «Зима» (сл. І. Мамушева, 1986), «До ближніх і дальніх» (сл. Г. Сковороди, 1994), «Весна» (сл. М. Йогансена, 1995), «Мадригали» (сл. С. Майданської, 1996, 2007), п’єси для скрипки, віолончелі, гобоя та фортепіано, музика до короткометраж. кінофільмів, вистав «Воскресіння з мертвих» за Г. Кониським (2002), «Життя — це сон» П. Кальдерона (2004).
Людина 