КРУШЕЛЬНИЦЬКА Соломія Амвросіївна (23. 09. 1872, с. Білявинці, нині Бучацького р-ну Терноп. обл. — 16. 11. 1952, Львів) — спів­ачка (сопрано), педагог, музично-громадська діячка. Сестра Ганни та Емілії, тіт­ка Марʼяна Кру­шельницьких. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1951). Закінчила Львівську консерваторію (1893; клас В. Висоць­кого). Удосконалювала професійну майстерність у Мілані (Італія, 1893–94; викладач Ф. Кре­спі), Відні (1895; викладач Й. Генсбахер). Артистичну діяльність роз­почала в концертах Львівського «Бояна». Дебютувала 1893 на сцені Театру Скарбека у Львові партією Леонори («Фаворитка» Ґ. Доніцет­ті). Ви­ступа­ла на сценах багатьох оперних театрів світу, зокрема в містах: Кремона (1895–96), Трієст (1895; обидва — Італія), Одеса (1896–97), Буенос-Айрес («Колон», 1906, 1910, 1913), Варшава (Великий театр, 1898–1902), С.-Пе­тер­бург (1899–1901), Париж («Ґранд-опера», 1902), Неаполь («Сан-Карло», 1903), Ґенуя (1904), Мі­­лан («Ла Скала», 1904, 1906, 1909, 1915; усі — Італія) та ін. 1904 на за­проше­н­ня Дж. Пуч­чіні блискуче виконала партію Бат­тер­фляй в його опері «Чіо-Чіо-Сан» (театр «Ґранде», Пн. Італія), яка перед тим за­знала гучного про­валу в театрі «Ла Скала». К. — перша виконавиця провід­них партій в операх «Цецилія» Т. Монтеф­йоре, «Кас­сандра» П. Ньок­кі (обидві — 1905), «Саломея» (1906), «Електра» (1909) Р. Штраус­са, «Ґлорія» Ф. Чілеа (1907), «Федра» І. Піцет­ті (1915; усі — Італія).

У середині 1920-х рр. залишила оперну сцену, ви­ступала в камерних концертах (Зх. Європа, Канада, США). 1928 гастролювала в Галичині. Була тонким, глибоким інтер­претатором творів К. Монтеверді, К. Ґлюка, В.-А. Моцарта, Ф. Шуберта, Р. Шуман­на, Й. Брамса, М. Равеля, М. Мусоргського. Викону­вала різнопланові партії, була неперевершеною у драматично наси­чених, зокрема з опер Р. Ваґ­нера, Р. Штраус­са, Дж. Пуч­чіні. Остан­ній вважав її «най­прекрас­нішою і найчарівнішою Бат­тер­фляй». Володіла дуже сильним, дзвінким голосом із специфічним оксамитовим тембром, широким діапазоном у 3 октави, чудовою дикцією, яскравим акторським хистом та артистизмом, ви­значною віртуозною технікою. Мала над­звичайну музичну памʼять (могла ви­вчити оперну партію за 2–3 дні), чудову зовнішність. Усі твори виконувала мовою оригіналу. Здо­була світового ви­зна­н­ня поряд з Е. Ка­рузо, М. Бат­тістіні, Т. Руффо, Ф. Шаляпіним. Активно популя­ризувала українську музику. 1900 на сцені Театру Скарбека у Львові разом з О. Мишугою ви­ступала в опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Спів­ач­ці присвятили твори М. Лисенко («Не забудь юних днів», «Хіба тільки рожам цвісти?», «Я вірую в красу»), О. Нижанківський («І молилася я») та ін. Блискуче ви­­конувала українські народні пісні, твори С. Людкевича, Д. Січинського. Неодноразово брала участь у за­ходах на пошану памʼяті Т. Шевченка. Під­тримувала дружні сто­сунки з І. Франком, М. Павликом, В. Стефаником, О. Кобилян­ською, Н. Кобринською, М. Ли­сенком, Д. Січинським, Ф. Шаляпіним, М. Менцинським, А. Тос­каніні. Серед сценічних партнерів — М. Бат­тістіні, А. Дідур, В. Флоріансь­кий, Е. Карузо, Т. Руффо. 1910 одружилася з італійським адвокатом Ч. Річ­чоні, мешкала у м. Віа­реджо (Італія). 1939 повернулася до Львова. 1944–51 — професор Львівської консерваторії. Серед уч­нів — О. Бандрівська, О. Білявська, Н. Бог­данова, К. Чернет. Здійснила низку записів у фонди радіо та на грамплатівки. Авторка дослідже­н­ня «Принципи ви­кона­н­ня сольних вокальних творів М. Ли­сенка» (у рукописі). 1963 у с. Біла Терноп. р-ну Терноп. обл., де минули дитячі та юнацькі роки К., від­крито Крушельни­ць­кої С. Меморіальний музей, 1989 — у Львові у будинку, де мешкала К. до 1952 (вул. Чернишевського, нині її імені), від­крито Крушельницької С. Музично-меморіальний музей у Львові, а також встановлено ме­мор. дошку (1977, скульптор Е. Мисько). Імʼя К. присвоєно Терноп. муз. училищу та Львів. спец. муз. школі (обидва — 1963), Львів. театру опери та балету (2001)

Про спів­ачку знято фільми: «Піс­ня подолянки» (1966, режисер Р. Фо­щенко, Київська кіностудія хронікально-документальних фільмів), «Поверне­н­ня Бат­терфляй» (1983, режисер О. Фіалко, Київська кіностудія художніх філь­мів ім. О. Довженка), «Соломія Крушельницька» (1994, режисер В. Мудрак, «Міст», Львів), «Два життя Соломії» (1997, режисер О. Фролов, «Контакт», Київ); напи­сано роман-біо­графію «Соломія Крушельницька» В. Вруб­лев­ської (К., 1979), драму-легенду «Соломія Крушельницька» Б. Мель­ничука та І. Ляховського (Т., 1994; по­ставлена 1995 у Терноп. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка); створено балет «Поверне­н­ня Бат­терфляй» М. Скорика (за мотивами опери «Чіо-Чіо-Сан» Дж. Пуч­чіні, по­ставлений 2006 у Львів. театрі опери та балету ім. С. Крушельницької). 1971 у Києві вида­но збірку «Українські народні пісні з репертуару С. Крушельницької». На честь К. засновано газету «Соломія» (Тернопіль, 1997); започат­ковано Обл. конкурс хор. колективів і окремих виконавців ім. К. (Тернопіль, 1987), Фестиваль опер. мистецтва ім. К. (Львів, 1988, 1989, 1990), Між­нар. конкурс опер. спів­аків ім. К. (перший від­бувся 1991 у Львові). Її імʼям на­звано вулиці у Києві, Львові, Тернополі, Рівному, Бучачі (Терноп. обл.). Порт­рети К. виконали Я. Музика (прижит­тєвий; зберігається у Муз.-мемор. музеї С. Крушельницької у Льво­ві), скульптурні — Я. Скакун (театр «Ла Скала», 2008), В. Власов, Л. Біганич, Я. Мотика, В. Одрехівський, Е. Мисько. 2010 встановлено памʼятник К. у Тернопо­лі, 2012 — бронзове погру­д­дя (містечко Торре-дель-Лаґо по­близу м. Віареджо, скульптор Р. Іваницький).