Доброліж Вадим Володимирович
ДОБРО́ЛІЖ Вадим Володимирович (07. 12. 1913, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 04. 10. 1973, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — художник театру і живописець. Батько Н. Маївської. Закін. Київський художній інститут (1935; викл. В. Кричевський), навч. в Інституті скульптури, живопису та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1936). Після повернення у Київ ілюстрував книжки. Був заарешт. і засланий на Колиму, у Хабаровськ (РФ). Звільн. 1938. Працював оформлювачем фільмів під керівництвом О. Довженка. Під час війни потрапив в оточення і був полонений. 1942 втік із концтабору, повернувся до Києва, працював механіком. Вивезений німцями, опинився у таборі для переміщ. осіб Гайденау побл. Гамбурґа, де організував худож. студію. Створив понад 20 портретів, 3 ікони для табір. церкви, пейзажі, натюрморти, оформив більшість вистав табір. укр. театру. 1948 переїхав до Канади. Розписував храми, оформляв іконостаси, писав ікони у традиціях укр. живопис. школи. Іконостас церкви св. Івана в Едмонтоні (1970–73) виконав у стилі укр. бароко. Оформив театр. вистави в Едмонтоні «Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці», «Ніч на Івана Купала», «Лис Микита», «Annie, Get Your Gun», «Фанні», оперу «Кармен». Створював портрети, пейзажі, натюрморти, сюжетні композиції («Автопортрет», 1947; «Донечка Наталка», «Дружина», «Митрополит Іларіон», 1962; «Королева Єлизавета»; цикл «Квіти»). Деякі роботи присвяч. Україні: «Козацька доля. Кодня», 1947; «Покинута хата», 1949; «Зима в Україні», 1969; «Українське село»; «Старий млин»; скульптурні роботи: портрети Т. Шевченка, І. Франка, «Танцюрист»; «Соняшники», «Маки», «Калина», «Бандура». Персон. виставка — в Едмонтоні (1949), посмертні — у Києві та Ніжині (1999).
Рекомендована література
- Книга творчости українських мистців поза Батьківщиною. Філядельфія, 1981;
- Вадим Доброліж: Альбом. Едмонтон, 1985;
- Самойленко Г. В., Самойленко С. Г. Образотворче мистецтво та скульптура в Ніжині в 17–20 ст. Ніжин, 1998.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
