Крупенникова Катерина Євгенівнва
КРУПЕ́ННИКОВА Катерина Євгенівна (15. 02. 1940, Ленінград, нині С.-Петербург — 25. 06. 2021, м. Лос-Анджелес, шт. Каліфорнія, США) — актриса, режисер. Заслужений артист УРСР (1973). Член НСКінУ (1968–2000). Під час 2-ї світової війни перебувала у концтаборі «Саласпілс» побл. Риґи (1942–43). Закін. Вище театр. училище ім. Б. Щукіна (Москва, 1964). Відтоді грала у Моск. театрі ім. Ленін. комсомолу. У Києві: актриса Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (1966–2000); водночас голова секції кіноактора (1969–87), чл. правління (1976–86) СКінУ. Заст. голови Міжнар. асоц. жінок-кінематографістів (1995–98). Авторка та реж. театраліз. концерт. програм у Театрі-студії кіноактора, зокрема «Завжди в дорозі», «Наше життя — кінематограф», «Тобі, мій Києве», «Пам’ять» (1980–90-і рр.). Написала сценарій і спродюсерувала д/ф «Крик» про Чорнобил. катастрофу (США, 1990, реж. К. Давидов). Виїхала до США (2000). Втілювала переважно романтико-героїчні образи. У твор. доробку також ролі, вибудувані на глибокому і тонкому проробленні соц.-психол. матеріалу.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- у кіно — Людмила Зайковська, Маша («Хочу вірити», 1965, реж. М. Мащенко), Євгенія Бремер («Два роки над прірвою», 1966), Софія Соколовська («Родина Коцюбинських», 1970), Лебедєва («Якщо ворог не здається», 1982; усі — реж. Т. Левчук), Оксана («Карантин», 1968), Кіра Миронова («Будні карного розшуку», 1973; обидва — реж. С. Цибульник), Ганна Федорівна («Ніна», 1971, реж. О. Швачко, В. Кондратов), Клавдія («Тут нам жити», реж. А. Буковський), Мати («Випадкова адреса», реж. І. Вєтров; обидва — 1972), Вікторія Красовська («Народжена революцією», 1974–77, реж. Г. Кохан), Семенівна («Червоний півень плімутрок», 1975, реж. М. Бєліков), Катерина («Забудьте слово “смерть”», 1979, реж. С. Гаспаров), Рита («Бухта смерті», 1991, реж. Г. Кохан, Т. Левчук).
Завантажити статтю
Людина 
