Добромильський Свято-Онуфріївський монастир ЧСВВ

ДОБРО́МИЛЬСЬКИЙ СВЯ́ТО-ОНУ́ФРІЇВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р ЧСВВ Засн. 1613 львів. монахами Ана­стазієм та Йоїлом побл. м. Добромиль (нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.) за сприя­н­ня старости Мостиськ і Судової Вишні Я.-Ф. Гербурта і його дружини княгині Є. За- славської. Незабаром побудовано деревʼяні церкви св. Миколая (ро­зі­брана 1818) та св. Іллі (1772 про­дана до с. Пере­копана побл. Пере­мишля). 1693–1781 і 1793–1902 у монастирі діяв новіціат, а також 1758–71 — богослов. школа. 1705–23 зведено муровану церкву св. Онуфрія (арх. Я. Мамровцев з м. Ярослав, Польща), 1731 — монастир. корпус, 1751 — дзвіницю. На ті часи монастир мав найбільшу кількість ченців з-поміж усіх обителей Галичини — до 40-а осіб. Монастирю під­порядковувалися кілька менших монастирів, 1744 до нього при­єд­нано обитель св. Івана Богослова в Пере­мишлі, із с. Колоденце (побл. м. Жовква, нині Львів. обл.) пере­несено чудотвор. образ св. Онуфрія. Після реформи ЧСВВ 1882 монастир став центром від­новле­н­ня Чину, згодом тут від­були послушництво Д.-Д. Ткачук, П.-П. Філяс, А.-О. Калиш, С.-С. Ортинський, Є.-І. Ломницький, М.-М. Лончина, Андрей Шептицький. 1886 папа Лев ХІІІ пере­дав до монастиря мощі св. мученика Пасива, які, однак, 1902 через значну вогкість мурів монастир. будівлі пере­несено до Крехів. монастиря. Після 1905 василіяни залишили Добромиль, монастир по­ступово занепав. Від­новлений 1928 за ігумена о. Й. Лабая, тут від­крито філос. (згодом вищі гімназ.) студії ЧСВВ. 1931 у монастирі на ген. капітулі ЧСВВ архімандритом обрано Д.-Д. Ткачука. 1946 обитель закрито. Від 1950 тут діяв жін. психоневрол. інтернат. 1992 монастир повернуто ЧСВВ. Нинішній ігумен — о. М. Флячок (від 2000). Кількість насельників — 2 священиків. Триває ре­став- рація.

Завантажити статтю