Добромильський Свято-Онуфріївський монастир ЧСВВ
ДОБРО́МИЛЬСЬКИЙ СВЯ́ТО-ОНУ́ФРІЇВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р ЧСВВ Засн. 1613 львів. монахами Анастазієм та Йоїлом побл. м. Добромиль (нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.) за сприяння старости Мостиськ і Судової Вишні Я.-Ф. Гербурта і його дружини княгині Є. За- славської. Незабаром побудовано дерев’яні церкви св. Миколая (розібрана 1818) та св. Іллі (1772 продана до с. Перекопана побл. Перемишля). 1693–1781 і 1793–1902 у монастирі діяв новіціат, а також 1758–71 — богослов. школа. 1705–23 зведено муровану церкву св. Онуфрія (арх. Я. Мамровцев з м. Ярослав, Польща), 1731 — монастир. корпус, 1751 — дзвіницю. На ті часи монастир мав найбільшу кількість ченців з-поміж усіх обителей Галичини — до 40-а осіб. Монастирю підпорядковувалися кілька менших монастирів, 1744 до нього приєднано обитель св. Івана Богослова в Перемишлі, із с. Колоденце (побл. м. Жовква, нині Львів. обл.) перенесено чудотвор. образ св. Онуфрія. Після реформи ЧСВВ 1882 монастир став центром відновлення Чину, згодом тут відбули послушництво Д.-Д. Ткачук, П.-П. Філяс, А.-О. Калиш, С.-С. Ортинський, Є.-І. Ломницький, М.-М. Лончина, Андрей Шептицький. 1886 папа Лев ХІІІ передав до монастиря мощі св. мученика Пасива, які, однак, 1902 через значну вогкість мурів монастир. будівлі перенесено до Крехів. монастиря. Після 1905 василіяни залишили Добромиль, монастир поступово занепав. Відновлений 1928 за ігумена о. Й. Лабая, тут відкрито філос. (згодом вищі гімназ.) студії ЧСВВ. 1931 у монастирі на ген. капітулі ЧСВВ архімандритом обрано Д.-Д. Ткачука. 1946 обитель закрито. Від 1950 тут діяв жін. психоневрол. інтернат. 1992 монастир повернуто ЧСВВ. Нинішній ігумен — о. М. Флячок (від 2000). Кількість насельників — 2 священиків. Триває рестав- рація.
Рекомендована література
- о. Р. Лукань, ЧСВВ. Початки добромильських василіян // Альм. василіян. богословів. Кристинопіль, 1933;
- о. М. Ваварик, ЧСВВ. По василіянських монастирях. Торонто, 1958;
- Добромильський василіянський монастир св. Онуфрія: [Буклет]. Л., 2005.