ЛОНЧИ́НА Мелетій (Матей) (19. 08. 1863, с. Дернів, нині Камʼянка-Буз. р-ну Львів. обл. — 05. 11. 1933, м. Добромиль, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.) — церковний діяч УГКЦ. Навч. у нар. школі та Львів. гімназії, де також приватно брав уроки музики й фортепіано. 1883 вступив до ЧСВВ, від­був новіціят і ви­вчав філософію у Добромил. Свято-Онуфр. мона­стирі. Богослов. студії від­був у колегії єзуїтів у Кракові. 1888 склав довічні обіти і прийняв ієрей. свяче­н­ня. 1891–94 — катехит у школах; від 1896 — ігумен Жовків. монастиря; 1898–1900 — перший ігумен реформованих василіян у монастирі в м. Дрогобич (нині обидва — Львів. обл.); 1902–17 — ігумен Львів. мона­стиря; 1918–28 — ігумен Кристиноп. монастиря (нині м. Червоно­град Львів. обл.); водночас — духов. провід­ник новіціату Сестер Служебниць Пресвятої Діви Марії (написав працю з історії цього чернечого згромадже­н­ня) й дир. Апостол. молитви для Львів. єпархії. 1928 за станом здоровʼя пере­ведений до Добромиля. Ві­домий як церк. композитор і автор посібника з церк. співу, компонував реліг. пісні живою українською мовою. Особливою популярністю користувалися його твори «Не опускай нас…», «Витай, Діво», «Вседіва Марія», «Назарета любий цвіте», «В страсі і покорі».