Дубове лыстє. Альманахъ на згадку про П. О. Кулиша
Визначення і загальна характеристика
«ДУБО́ВЕ ЛЫ́СТЄ. Альманахъ на згадку про П. О. Кулиша» Вийшов 1903 у Києві (про цензур. дозвіл, виданий 18 вересня 1902 у С.-Петербурзі, клопотався О. Лотоцький; квиток на випуск у світ отримано у березні 1903). Підготовка альманаха розпочалася не пізніше березня 1901, мабуть, з ініціативи М. Чернявського. Упорядники — М. Чернявський, М. Коцюбинський, Б. Грінченко. До альманаху увійшли: оповідання «Серед степів» Панаса Мирного, «Вона письменна» Грицька Григоренка, «Рукавички» Л. Яновської, «Мій злочин» І. Франка, «Очі» Н. Кобринської, «Лялечка» М. Коцюбинського, «Змій» М. Чернявського, «Як я вмер» і «Болотяна квітка» Б. Грінченка, «Битва» О. Кобилянської, «Самота» О. Маковея, «Малі люде — мале горе» С. Єфремова; поеми й поезії Лесі Українки («Єгипетські фантазії», «Роберт Бернс»), В. Самійленка, М. Вороного, М. Чернявського, П. Грабовського, переспіви А. Кримського; бібліогр. покажчик творів П. Куліша, укладений А. Баликою; ноти (музика М. Лисенка на слова Кулішевого «Заспіву»). В альманасі репродуковано чотири портрети П. Куліша, малюнок А. Ждахи «Похорон Куліша» (за малюнком Г. Коваленка, який був очевидцем похорону), світлини Кулішевої хати в Мотронівці, могил П. Куліша й В. Білозерського. До участі в альманасі зголосилися й ін. письменники (зокрема Дніпрова Чайка), твори яких з різних причин у ньому не були вміщені. У вступі «До читачів» Б. Грінченко стисло охарактеризував життя й творчість П. Куліша, відзначивши його заслуги перед укр. культурою. Упорядники прагнули репрезентувати в альманасі сх. й зх. укр. літературу. Частину творів, опубл. у «Д. л.», друкували раніше. Окремі твори (зокрема М. Коцюбинського, Панаса Мирного) зазнали цензур. втручання; було заборонено публікацію Кулішевих листів, які планували вмістити у «Д. л.». Альманах отримав неоднозначні відгуки громадськості та загалом позитивні рецензії (критика стосувалася здебільшого діалект. мови творів галиц.-буковин. письменників); до 1-ї світової війни нерозпродані прим. «Д. л.» зберігали у черніг. товаристві «Просвіта», коштом якої видання, мабуть, і з’явилося.