ДУБОВИ́К Олександр Михайлович (01. 08. 1931, Київ) — живописець, графік і монументаліст. Син М. Дубовика. Член НСХУ (1958). Почесний член НАМУ (2009). Від­знака Президента України «Національна легенда України» (2024). Орден Свободи (2026). Закін. Київський художній ін­ститут (1957; викл. С. Григорʼєв, Г. Титов, М. Хмелько), творчі майстерні при АМ СРСР у Києві (1965; кер. С. Григорʼєв). Працював 1959–62 викл. Київ. худож.-приклад. училища; від 1967 — у Худож. фонді України. Учасник респ., всесоюз., між­народних художніх ви­ставок від 1957. Персон. — у Києві (1984, 1988, 1991, 1993, 1995, 2002, 2007), Москві, Мюнхені (обидві — 1989), Белґраді (1990), Кельні (Німеч­чина), Сент-Етьєні (обидві — 1992), Ніцці (1994–95; обидва — Франція), Клівленді, Нью-Йорку, Вашинґтоні (усі — 1996), Чикаґо (1996, 2003), Дал­ласі (США, 1998), Тегерані (1999), Парижі (1999, 2006), Маґдебурзі (Німеч­чина), Відні (обидві — 2007). Пред­ставник неофіц. мистецтва рад. доби. Ранні роботи тяжіють до стилістики суворого стилю 1960-х рр. Роз­робив власну образно-пластичну систему живопису, у якій по­єд­нано інтер­претації су­прематизму, пізнього кубізму, геом. абстракцій, традиції вітчизн. іконопису та авангарду 1920-х рр. Від 1970 за­ймався стінописом. Твори Д., створені на межі фігурат. та нефігурат. мистецтва, від­ображають редуков. враже­н­ня від реальності. Роботи зберігаються в НХМ, Хмельн., Запоріз. ХМ, ДТГ (Москва), Музеях сучас. мистецтва у Тегерані, Чикаґо, Нью-Джерсі. Про творчість Д. знято 9 телефільмів.