ДУБОВИ́К Михайло Таде­йович (17(30). 12. 1900, с. Межиріч Лебедин. пов. Харків. губ., нині Ромен. р-ну Сум. обл. — 07. 07. 1941, Київ) — поет. Батько О. Дубовика. Член «Плугу». Навч. в учит. гімназії. Був мобіліз. у Добровол. армію А. Денікіна, на­прикінці 1919 пере­йшов на бік більшовиків. Закін. Запоріз. пед. школу (1921), Дні­проп. ІНО (1927). Під час навч. працював у дні­проп. г. «Зірка», «Майбутня зміна». Пере­їхавши до Києва, від 1927 — у ж. «Життя й революція», г. «Кі- ногазета», «Селян. газета». Від 1931 — у Донецьку в г. «Диктатура труда», «Пионер Донбас­са», «Социалист. Донбасс». Від 1937 учителював на Київщині. Друкувався від 1925. Його зб. «Змага­н­ня» (Х.; К., 1930) і «Вежі» (К., 1930) написані з ритор.-агітац. спрямованістю, в дусі епохи індустріалізації. Зб. «Тепловій» (1940) та «Багряний листопад» (1941; обидві — Київ) притаман­ні непідробна щирість, філос. за­глибленість; у поемах «Шевченко в казематі» і «Смерть Бєлінського» роз­крив конфлікт митця й держави. 26 червня 1941 заарешт. за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності. Роз­стріляний. Після реабілітації Д. 1955 ви­йшла зб. його віршів «Ви­брані поезії» (К., 1957).