Вілєсов Геннадій Іванович

ВІЛЄ́СОВ Геннадій Іванович (16. 02. 1909, с. Юсьва, нині Перм. обл., РФ — 17. 05. 1999, Київ) — хімік-технолог, промисловець. Кандидат технічних наук (1963). Державні нагороди СРСР. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Закін. Урал. індустр. технікум (1929; м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ), навч. на курсах у Моск. хім.-технол. інституті (1930–31). Від 1929 працював на підприємствах хім. промисловості, очолював Кемеров. хім. комбінат, Губахін. хім. завод (Перм. обл., обидва — РФ), Горлів. азотно-туковий завод (1944–46; нині ВАТ «Концерн “Стирол”», Донец. обл.), Лисичан. хім. комбінат (1946–57; нині Сіверськодонец. ВО «Азот», Луган. обл.). 1957–60 — нач. упр. хім. промисловості Ворошиловгр. раднаргоспу, 1963–65 — заступник голови Укр. раднаргоспу, 1965–70 — міністр хім. промисловості УРСР. 1970–73 — заступник директора міжнар. організації «Інтерхім» (м. Галле, Німеччина), від 1975 — наук. консультант Президії НАНУ, заст. дир. наук.-інж. центру «АКСО» Інституту біоорган. хімії і нафтохімії НАНУ (Київ). Керував відновленням і введенням у дію Горлів. азотно-тукового заводу, створенням енергет. і ремонт. бази, соц. сфери, будівництвом технол. цехів Лисичан. хім. комбінату. Наукові дослідження стосуються технології виробництва капролактама, важкої води, синтет. бензину, аміаку, екол. безпеч. агрохімікатів. Автор кн. «Сохранение здоровья и работоспособности до 90 лет (из личного опыта)» (К., 1999).

Завантажити статтю