Краткий курс истории ВКП(б)
«КРА́ТКИЙ КУРС ИСТО́РИИ ВКП(б)» У книзі, що 1938–56 була основою пропагандист. і політико-вихов. діяльності ВКП(б)– КПРС, подано ортодоксально-сталін. версію рос. і світ. історії 2-ї пол. 19 — 1-ї третини 20 ст., викладено філос.-світоглядні основи доктрини більшовизму. Навіть після 1956 її осн. положення залишилися майже незмінними та стали підґрунтям для курсів історії партії, заг. історії, марксист.-ленін. філософії, наук. комунізму. Концепція, створ. під керівництвом Й. Сталіна, вийшла далеко за рамки власне історії партії. Тривалий час її використовували як еталон при висвітленні рос. і рад. історії 19–20 ст. та найважливіших світогляд. питань з погляду марксизму-ленінізму. Визначену періодизацію істор. подій та їхні оцінки відтворювали в усіх рад. вид. 1960–80-х рр. (навіть у часи хрущов. «відлиги» та на поч. «перебудови»). Вони стали стереотипами не лише масової свідомості, а й менталітету гуманітарно-наук. спільноти: доба визрівання передумов Жовтн. соціаліст. революції, її підготовка і проведення, період іноз. інтервенції та громадян. війни (1918–20), відновлення нар. господарства (1921–25) тощо, хоча насправді події могли мати іншу логіку й хронологію. Так, громадян. війна у Росії тривала ще й 1921, Жовтн. соціаліст. революція (у термінології В. Леніна та Л. Троцького — жовтн. переворот) не мала і не могла мати, з позиції класич. марксизму, фатал. наперед заданого характеру. Схеми «Краткого курса истории ВКП(б)» тяжіли над суспільствозн. науками, а особливо над навч. дисциплінами, до кінця рад. доби, не даючи їм відійти від усталених догм. Робота над книгою розпочалася 1932 зі створення досить широкої комісії на чолі з Й. Сталіним, але тривала повільно (у результаті парт. чисток у ній залишилося декілька осіб).
Проте після прийняття Конституції СРСР 1936 Й. Сталін вирішив пришвидшити створення підручника з історії партії, тому 7 квітня 1937 розіслав чл. політбюро листа зі своїми зауваженнями. 16 квітня ухвалено постанову політбюро з пропозицією групі, яка працювала над підручником (В. Кноріну, Є. Ярославському, П. Поспєлову), покласти в основу їхньої роботи проект Й. Сталіна і розроблену ним схему періодизації історії ВКП(б). Перший машинопис. варіант тексту зʼявився на поч. березня 1938. На той час В. Кнорін уже був заарешт., тому над текстом працювали П. Поспєлов і Є. Ярославський. За свідченнями учасників роботи, Й. Сталін спочатку знайомився з первин. матеріалом, підготовленим за його завданням фахівцями (не тільки вказаними вище, а і тими, кому давали конкретні доручення з певної теми), потім запрошував їх до себе, критикував ті чи ін. положення, передиктовував текст, вислуховував зауваження, а потім сам правив стенограму.
Тому 1938, на час виходу книги, справедливо стверджувалося, що над «Кратким курсом истории ВКП(б)» працювала комісія ЦК за актив. участі та під керівництвом Й. Сталіна (він особисто написав параграф «О диалектическом и историческом материализме»). Однак 1949 у короткому біогр. нарисі до 70-річчя Й. Сталіна офіційно заявлено, що «Краткий курс истории ВКП(б)» написаний особисто Й. Сталіним і схвалений комісією ЦК ВКП(б) для того, щоб стати енциклопедією осн. знань у галузі марксизму-ленінізму. У серпні 1938 Й. Сталін повністю присвятив роботі над остаточ. варіантом підручника загалом понад два тижні. Від серед. місяця перші розділи розсилали чл. політбюро ЦК ВКП(б) для зауважень і рецензій, але майже ніхто не наважився пропонувати правки до схваленого Й. Сталіним тексту. 9–19 вересня 1938 у г. «Правда» публікувався остаточ. текст нового підручника, який отримав офіц. назву «История Всесоюзной Коммунистической партии (большевиков). Краткий курс» (неофіційно — «Краткий курс истории ВКП(б)»). У день публікації першої глави підручника в передовій статті г. «Правда» назвала його потуж. ідей. зброєю, справді наук. історією ВКП(б), а вихід підручника прирівняла до події світ. значення. 14 листопада 1938 ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «О постановке партийной пропаганды в связи с выпуском “Краткого курса истории ВКП(б)”», яка обґрунтовувала видання підручника необхідністю дати партії офіц., перевірене ЦК ВКП(б) тлумачення осн. питань історії ВКП(б) і марксизму-ленінізму, що не допускає жодних довіл. тлумачень. Постанова офіційно поклала «Краткий курс истории ВКП(б)» в основу пропаганди марксизму-ленінізму і запровадила його обовʼязк. вивчення у ВНЗах. Розгорнулася широка кампанія з вивчення історії партії за новим підручником, синхронізована з відставкою М. Єжова з посади глави НКВС, коли масштаби терору були істотно зменшені, а частину вʼязнів ГУЛАГу, особливо військових, випущено на волю. Структура «Краткого курса истории ВКП(б)» логічно випливає із завдання, яке ставив перед собою ініціатор його створення, гол. ред. і співавтор Й. Сталін: ретельно підібрані та підігнані факти повинні не викликати у читача сумніву в наведених висновках й оцінках, а самі ці висновки та оцінки мають виглядати однозначно й піддаватися заучуванню. Кожен із 12-ти розділів «Краткого курса истории ВКП(б)» присвяч. певному періоду рев. руху та будівництва соціалізму і закінчується обовʼязк. короткими висновками. У кожному розділі йдеться про подолання революціонерами (від 1903 — більшовиками) не лише зовн., а й внутр. проблем і труднощів, тобто постійне очищення партії від різного роду антипарт. елементів. У заключ. висновках книги таке очищення назване однією з гол. рис більшовизму.
Таким чином постулювалася не лише можливість, а й необхідність подальших хвиль терору всередині ВКП(б). У вересні 1939, після підписання рад.-нім. угод про поділ Європи передові статті рад. преси, присвяч. підручнику з історії партії, запровадили нову теор. формулу про те, що «попереду чекають вирішальні бої за остаточну перемогу соціалізму, проти капіталістичного оточення». За перші 2 р. «Краткий курс истории ВКП(б)» виданий 48-ма мовами накладом 16,2 млн прим., станом на жовтень 1952 тільки мовами народів СРСР — накладом понад 40 млн прим. Загалом від жовтня 1938 до кін. 1952 його друкували 301 раз у кількості 60 млн прим. 67-ма мовами. Після 19-го зʼїзду (1952), який перейменував партію на КПРС, і смерті Й. Сталіна (1953) книгу у переробленому під керівництвом П. Поспєлова вигляді декілька років видавали під назвою «Краткий курс истории КПСС», її наклад тільки 1953 склав 10 млн примірників.
Нині багато дослідників розглядають книгу не лише як зразок агітац.-пропагандист. літ-ри, а і як втілення тоталітар. більшов. міфології. Вона слугувала інструментом подальшого збереження цієї міфології та її укорінення у підсвідомості широких мас. За словами польс. філософа Л. Колаковського, «Краткий курс истории ВКП(б)» дав не тільки заг.-обовʼязк. схему більшов. міфології разом із культами В. Леніна і Й. Сталіна, а й правила відправлення цього культу; відтепер під час розгляду будь-якого питання, порушеного в праці, парт. письменники, історики і пропагандисти повинні були точно дотримуватися каноніч. формул, дослівно їх повторюючи. Вона стала не просто істор. книгою, що викладає факти, а важливим громад. інститутом, одним із найсильніших знарядь, за допомогою яких партія утримувала владу над суспільством, придушувала критичне мислення і памʼять суспільства про власне минуле. Безпосередньо у цій якості книга ненадовго пережила Й. Сталіна, але закладені нею ментал. схеми, міфол. перекази та ідеол. догми донині живуть у свідомості та підсвідомості десятків мільйонів людей на пострад. просторі.
Завантажити статтю
