Краткий курс истории ВКП(б)

«КРА́ТКИЙ КУРС ИСТО́РИИ ВКП(б)» У книзі, що 1938–56 була основою пропагандист. і політико-вихов. діяльності ВКП(б)– КПРС, подано ортодоксально-сталін. версію рос. і світ. історії 2-ї пол. 19 — 1-ї третини 20 ст., викладено філос.-світоглядні основи доктрини більшовизму. Навіть після 1956 її осн. положення за­­лишилися майже незмінними та стали підґрунтям для курсів історії партії, заг. історії, марксист.-ленін. філософії, наук. комунізму. Концепція, створ. під керівництвом Й. Сталіна, вийшла далеко за рамки власне історії партії. Тривалий час її використовували як еталон при висвітленні рос. і рад. історії 19–20 ст. та найважливіших світогляд. пи­­тань з погляду марксизму-ленінізму. Визначену періодизацію істор. подій та їхні оцінки відтворювали в усіх рад. вид. 1960–80-х рр. (навіть у часи хрущов. «відлиги» та на поч. «перебудови»). Вони стали стереотипами не лише масової свідомості, а й менталітету гуманітарно-наук. спільноти: доба визрівання передумов Жовтн. соціаліст. рево­­люції, її підготовка і проведення, період іноз. інтервенції та громадян. вій­ни (1918–20), відновлення нар. господарства (1921–25) тощо, хоча насправді події могли мати іншу логіку й хронологію. Так, громадян. вій­на у Росії тривала ще й 1921, Жовтн. соціаліст. революція (у термінології В. Леніна та Л. Троцького — жовтн. переворот) не мала і не могла мати, з позиції класич. марксизму, фатал. наперед за­­даного характеру. Схеми «Крат­­кого курса истории ВКП(б)» тяжіли над суспільствозн. наука­­ми, а особливо над навч. дисциплінами, до кінця рад. доби, не даючи їм відійти від усталених догм. Робота над книгою розпочалася 1932 зі створення досить широкої комісії на чолі з Й. Сталіним, але тривала повіль­­но (у результаті парт. чисток у ній залишилося декілька осіб).

Проте після прийняття Конституції СРСР 1936 Й. Сталін вирішив пришвидшити створення підручника з історії партії, тому 7 квітня 1937 розіслав чл. політбюро листа зі своїми зауваженнями. 16 квітня ухвалено по­­станову політбюро з пропозицією групі, яка працювала над підручником (В. Кноріну, Є. Яро­славському, П. Поспєлову), покласти в основу їхньої роботи проект Й. Сталіна і розроблену ним схему періодизації історії ВКП(б). Перший машинопис. ва­­ріант тексту з’явився на поч. бе­­резня 1938. На той час В. Кнорін уже був заарешт., тому над текстом працювали П. Поспєлов і Є. Ярославський. За свідчен­­нями учасників роботи, Й. Ста­­лін спочатку знайомився з первин. матеріалом, підготовленим за його завданням фахівцями (не тільки вказаними вище, а і тими, кому давали конкретні доручення з певної теми), потім запрошував їх до себе, критикував ті чи ін. положення, передиктовував текст, вислуховував зауваження, а потім сам правив стенограму.

Тому 1938, на час виходу книги, справедливо стверджувалося, що над «Крат­ким курсом истории ВКП(б)» працювала комісія ЦК за актив. участі та під керівництвом Й. Сталіна (він особисто написав параг­­раф «О диалектическом и историчес­ком материализме»). Однак 1949 у короткому біогр. нарисі до 70-річчя Й. Сталіна офіційно за­­явлено, що «Краткий курс истории ВКП(б)» написаний особисто Й. Сталіним і схвалений ко­місією ЦК ВКП(б) для того, щоб стати енциклопедією осн. знань у галузі марксизму-ленінізму. У серпні 1938 Й. Сталін повністю присвятив роботі над остаточ. варіантом підручника загалом понад два тижні. Від серед. місяця перші розділи роз­­силали чл. політбюро ЦК ВКП(б) для зауважень і рецензій, але майже ніхто не наважився пропонувати правки до схваленого Й. Сталіним тексту. 9–19 верес­­ня 1938 у г. «Правда» публікува­­вся остаточ. текст нового підручника, який отримав офіц. на­зву «История Всесоюзной Комму­нистической партии (большеви­ков). Краткий курс» (неофіційно — «Краткий курс истории ВКП(б)»). У день публікації першої глави підручника в передовій статті г. «Правда» назвала його потуж. ідей. зброєю, справді наук. історією ВКП(б), а вихід підручни­­ка прирівняла до події світ. значення. 14 листопада 1938 ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «О постановке партийной пропа­­ганды в связи с выпуском “Кра­­ткого курса истории ВКП(б)”», яка обґрунтовувала видання під­­ручника необхідністю дати партії офіц., перевірене ЦК ВКП(б) тлумачення осн. питань історії ВКП(б) і марксизму-ленінізму, що не допускає жодних довіл. тлумачень. Постанова офіційно поклала «Краткий курс истории ВКП(б)» в основу пропаганди марксизму-ленінізму і запро­ва­­дила його обов’язк. вивчення у ВНЗах. Розгорнулася широка кампанія з вивчення історії партії за новим підручником, син­хронізована з відставкою М. Єжова з посади глави НКВС, коли масштаби терору були істотно зменшені, а частину в’яз­­нів ГУЛАГу, особливо військових, випущено на волю. Структура «Краткого курса истории ВКП(б)» логічно випливає із завдання, яке ставив перед собою ініціатор його створення, гол. ред. і спів­автор Й. Сталін: ретельно підібрані та підігнані фак­­ти повинні не викликати у читача сумніву в наведених висновках й оцінках, а самі ці висновки та оцінки мають виглядати однозначно й піддаватися за­учуванню. Кожен із 12-ти роз­ділів «Краткого курса истории ВКП(б)» присвяч. певному періоду рев. руху та будівництва соціалізму і закінчується обов’язк. короткими висновками. У кожному розділі йдеться про подолання революціонерами (від 1903 — більшовиками) не лише зовн., а й внутр. проблем і труд­­нощів, тобто постійне очищення партії від різного роду антипарт. елементів. У заключ. висновках книги таке очищення назване однією з гол. рис більшовизму.

Таким чином постулювалася не лише можливість, а й необхідність подальших хвиль терору всередині ВКП(б). У вересні 1939, після підписання рад.-нім. угод про поділ Європи пере­дові статті рад. преси, при­­свяч. підручнику з історії партії, запро­вадили нову теор. формулу про те, що «попереду чекають вирі­шальні бої за остаточну перемогу соціалізму, проти капі­талі­стич­ного оточення». За перші 2 р. «Краткий курс истории ВКП(б)» виданий 48-ма мовами накладом 16,2 млн прим., станом на жовтень 1952 тільки мовами на­­родів СРСР — накладом понад 40 млн прим. Загалом від жовт­­ня 1938 до кін. 1952 його друкували 301 раз у кількості 60 млн прим. 67-ма мовами. Після 19-го з’їзду (1952), який перейменував партію на КПРС, і смерті Й. Сталіна (1953) книгу у переробленому під керівництвом П. Поспєлова вигляді декілька років видавали під назвою «Краткий курс истории КПСС», її наклад тільки 1953 склав 10 млн примірників.

Нині багато дослідників розглядають книгу не лише як зразок агітац.-пропагандист. літ-ри, а і як втілення тоталітар. більшов. міфології. Вона слугувала інст­ру­ментом подальшого збережен­ня цієї міфології та її укорінення у підсвідомості широких мас. За словами польс. філософа Л. Колаковського, «Краткий курс истории ВКП(б)» дав не тільки заг.-обов’язк. схему більшов. мі­­фо­логії разом із культами В. Ле­­ні­на і Й. Сталіна, а й правила від­правлення цього культу; відтепер під час розгляду будь-якого питання, порушеного в праці, парт. письменники, історики і пропагандисти повинні були точ­­но дотримуватися каноніч. фор­­мул, дослівно їх повторюючи. Во­­на стала не просто істор. книгою, що викладає факти, а важливим громад. інститутом, одним із найсильніших знарядь, за допомогою яких партія утримувала владу над суспільством, придушувала критичне мислення і па­­м’ять суспільства про власне минуле. Безпосередньо у цій якості кни­­га ненадовго пережила Й. Ста­­ліна, але закладені нею ментал. схеми, міфол. перекази та ідеол. догми донині живуть у свідомо­­сті та підсвідомості десятків мільйонів людей на пострад. просторі.

С. І. Грабовський

завантажити статтю