Кратко Бернард Михайлович
КРАТКО́ Бернард Михайлович (справж. — Арон-бер Шимон; 17(29). 01. 1884, Варшава — 01. 08. 1960, Київ) — скульптор і педагог. Чоловік Ж. Діндо. Навч. у Варшав. школі крас. мистецтв (1901–06; викл. К. Дуніковський). 1916 переїхав до Петрограда (нині С.-Петербург), де працював на ф-ці худож. лиття. Від 1918 — в Україні. Викладав у Харків. (1920–25) та Київ. (1925–35) худож. інститутах. Заарешт. 7 грудня 1937, звинувач. у зв’язках із М. Бойчуком, засудж. до заслання на невизнач. термін, висланий до Серед. Азії. Місц. влада м. Чарджоу (Туркменістан) категорично заборонила К. займатися мистецтвом. Працював штукатуром на буд-ві, організував для робітн. молоді студію рисунка й живопису, налагодив виготовлення малої скульптури для місц. потреб. Улітку 1945 К. дозволено повернутися в Україну. Жив у Києві, 1948–53 — на Донбасі. Працював у навч.-вироб. майстернях при Київ. худож. інституті. Створював погруддя, портрети, композиції, пам’ятники. Разом із дружиною прикрасив портал будинку селян. санаторію в Одесі. На його могилі встановлено погруддя, виконане Ж. Діндо. Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ). Серед учнів — П. Гевеке, Л. Івковська, О. Ковальов, Г. Морозова, Г. Петрашевич, А. Писаренко, Я. Ражба, В. Федченко, Б. Фрідкін, А. Футерман.
Додаткові відомості
- Основні твори
- фонтан «Пори року» (Варшава, 1913); погруддя — «Червоноармієць» (1919; 1924), Т. Шевченка, К. Маркса (обидва — 1920, не збережено), Г. Сковороди (1923); композиції — «Біженці» (1920-і рр., 1-а премія Товариства заохочення мистецтва), «Шахтарі» (1946); портрети — «В. Седляр» (1920-і рр.), «М. Заньковецька» (1928), «П. Волокидін», «М. Бойчук» (обидва — 1934), «П. Столярський» (1936); мемор. дошка з барельєфом страчених декабристів (1925, Київ); пам’ятники — Я. Свердлову (м. Єнакієве, нині Донец. обл., 1951), В. Леніну (шахта ім. Челюскінців у м. Сталіно, нині Донецьк, 1953), Ж. Діндо (1955).
Рекомендована література
- Холостенко Є. Бернард Кратко. Х., 1933.
Фотоілюстрації
Людина 
