КРАТКО́ Бернард Михайлович (справжнє — Арон-бер Шимон; 17(29). 01. 1884, Варшава — 01. 08. 1960, Київ) — скульптор і педагог. Чоловік Ж. Діндо. На­вчався у Варшавській школі красних мистецтв (1901–06; викладач К. Дуніковський). 1916 пере­їхав до Петро­града (нині Санкт-Пе­тербург), де працював на фабриці художнього лиття. Від 1918 — в Україні. Викладав у Харківських (1920–25) та Київських (1925–35) художніх ін­ститутах. Заарештований 7 груд­ня 1937, звинувачений у звʼязках із М. Бойчуком, засуджений до заслан­ня на неви­значений термін, висланий до Середньої Азії. Місцева влада м. Чарджоу (Турк­мені­стан) кате­горично заборонила К. за­йматися мистецтвом. Працював штукатуром на будівництві, організував для робітничої молоді студію рисунка й живопису, налагодив ви­­готовле­н­ня малої скульптури для місцевих потреб. Улітку 1945 К. до­зволено повернутися в Україну. Жив у Києві, 1948–53 — на Донбасі. Працював у на­вчально-виробничих майстернях при Київському художньому ін­ституті. Створював погру­д­дя, порт­рети, композиції, памʼятники. Разом із дружиною прикрасив портал бу­­динку селянського санаторію в Одесі. На його могилі встановлено погру­д­дя, виконане Ж. Дін­до. Ок­ремі роботи зберігаються в НХМ (Київ). Серед учнів — П. Гевеке, Л. Івковська, О. Ковальов, Г. Мо­­розова, Г. Петрашевич, А. Писаренко, Я. Ражба, В. Федченко, Б. Фрідкін, А. Футерман.