Гевеке Павло Павлович
Визначення і загальна характеристика
ГЕВЕ́КЕ Павло Павлович (03(16). 06. 1908, м. Кашира, нині Моск. обл., РФ — 09. 04. 2006, Донецьк) — скульптор. Член НСХУ (1948). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський художній інститут (1938; викл. М. Гельман, Б. Кратко). Основні галузі — станк. та монум. скульптура. Учасник респ. мистецьких виставок від 1939. Персон. — у Донецьку (1969). Автор ціліс. композицій, пластич. образів, наповнених динамікою та експресією. Роботи зберігаються у музеях Донеччини.
Додаткові відомості
- Основні твори
- портрети — «Т. Шевченко в Україні», М. Курако (обидва — 1952), геолога Л. Лутугіна (1953); «Перші вимоги» (1955), «Д. Менделєєв у шахті» (1958); пам’ятник Б. Хмельницькому (1964), архіт.-скульптур. меморіал пам’яті полеглих воїнів під час 2-ї світової війни у смт Старобешеве Донец. обл. (1970), пам’ятний знак на місці стоянки запороз. козаків (1977, м. Селідове Донец. обл.), «А. Куїнджі. Ніч на Дніпрі» (1982).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
