ДАНИЛЕ́НКО Федiр Федотович (07. 08. 1875, с. Дубовий Гай Прилуцького повіту Полтавської губернії, нині Прилуцького р-ну Черніг. обл. — після 1946) — сходо­знавець-синолог, письмен­ник, громадський дiяч на Далекому Сходi. 1897–1901 — на вiйськовій службi на Далекому Сході. 1907–11 на­вчався на китайсько-маньчжурському від­ділен­ні Східного (Орієнтального) ін­ституту у м. Владивосток. Під час на­вча­н­ня в ін­ституті став членом першої на Далекому Сході української організації — Владивостоцької студентської української громади (1907–09). Працював на різних адміністративних посадах в Амурській області. Від 1918 — у м. Харбін (Китай), де був пере­кладачем з англійської мови у Християнському союзі молодих людей, згодом — у паспорт­ному від­ділі уряду генерала Д. Хорвата, до 1928 викладав англійську мову у комерційному училищі. Один з ініціаторів створе­н­ня Ін­ституту орієнтальних та комерційних наук, де 1925–40 викладав курси історії матеріальної та духовної думки, а згодом — в Ін­ституті св. Володимира. 1940 захистив дисертацію на тему «Походже­н­ня китайської культури», отримав зва­н­ня доцента. Друкувався у «Вестнику Азии». Член Товариства російських орієнталістів (від 1919), де ви­ступав з лекціями, присвяченими китайській літературі та індійській філософії, започаткувавши індологічні студії в Харбіні. У грудні 1933 обраний головою Ради щойно створеної Української національної громади, 27 лютого 1934 від­мовився від посади, залишаючись членом управи. Організатор Гуртка українських орієнталістів. Від 1939 — член правлі­н­ня Української національної колонії в Харбіні, від квітня 1940 — начальник культурно-освітнього від­ділу, 1944–45 — член Ради старшин. 1942–44 — працівник Японської військової місії з пропаганди серед українців. Редактор-видавець літературно-художньої збірки «Багульник» (Харбин, 1931, кн. 1), де на­друкував свій роман «Записки крестьянского начальника». Брав участь у під­готовці українсько-японського словника (Харбін, 1944). Автор праць «Описание путешествия в Китай» (Владивосток, 1913), «Приамурский край» (1935); белетристичних творів російською мовою (повість «Оторван­ный (Записки Пети Катажка)», продовже­н­ня — роман «Вилла “Вечное спокойствие”», обидва — 1930; інші романи — «Роман студента Володи», 1934; «В без­умии ревности», 1938; усі — Харбін; «Завещание лейтенанта», Шанхай, 1942; щоден­ник «Что я видел в Харбине, с кем встречался, в чем принимал участие», Харбин, 1934). У творах Д. зображено життя Зеленого Клину початку 20 ст., історію Маньчжурії, громадянську війну на Амурщині. Заарештований 3 жовтня 1945 пiсля окупацiї Маньчжурiї військами СРСР. 1946 засуджений до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі, загинув у Красноярських таборах. Реабілітований 1993.