Данилов Софрон Петрович

ДАНИ́ЛОВ Софрон Петрович (Данилов Софрон Петрович; 19. 04. 1922, Митахський насліг, нині Якутія, РФ — 07. 09. 1993, м. Якутськ, Якутія, РФ) — якутський письмен­ник. Брат Семена Данилова. Нар. письмен­ник Якутії (1982). Державна премія Респ. Саха ім. П. Ойунського (1967). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Якут. пед. ін­ститут (1946). Героїзму якутів-вояків у роки 2-ї світової війни присвятив зб. оповідань і нарисів «Кɵрсγhγγ» («Зу­стріч», 1945). У повісті «Эн доҕот­торуҥ» («Твої друзі», 1948–49) і «Бааhына» («Рілля», 1986), зб. оповідань «Тэреэбут алааска» («У рідному аласі», 1957) роз­повів про життя якут. села. Повість «Манчаары» («Манчари», 1969) є свого роду якут. варіантом світ. мотиву благород. роз­бійника — нар. героя-правдошукача, який вступає у конфлікт з владою визискувачів. У романі «Амма кырасаабыс­салара» (1976; укр. перекл. І. Січовика — «Красуня Амга», К., 1987) від­творив драматизм громадян. війни. Життя якут. школи, пед. інтелігенції висвітлив у романі «Сурэх тэбэрин тухары» («Поки бʼється серце», 1967). У романі «Kuhu биирдэ олорор» («Людина живе лише раз», кн. 1–2, 1973–75), зб. оповідань і нарисів «Тиит» («Модрина», 1974), «Сэбирдэхтэр уонна силистэр» («Листя та корі­н­ня», 1979), повісті «Сарсын эмиэ γγнγɵ» («І завтра буде день», 1979) змалював образи трудового люду Якутії. У романі «Барымаҥ даа, кубалар» («Не від­літайте, лебеді...», 1984) засудив байдуже, хижацьке ставле­н­ня золотошукачів до природи Пів­ночі. Писав також для дітей. Нарис «Советскай Союз Геройа Федор Попов» («Герой Радянського Союзу Федір Попов», 1944) — про якут. воїна, котрий у роки війни брав участь у визволен­ні України. Творчості Т. Шевченка та ін. укр. письмен­ників присвятив ст. «Улуу поэт-демократ» («Великий поет-демократ») // «Кыым» («Іскра», 1951, 10 берез.), «Украина суруйаач­чылара» («Письмен­ники України») // Там само, 1954, 25 квіт. (спів­автор). Пере­клав окремі твори Дж. Лондона, Лопе де Веґи, М. Чернишевського, І. Крилова, М. Горького, О. Островського, М. Шолохова та ін., комедію В. Минка «Не називаючи прі­звищ». Деякі твори Д. українською мовою пере­клав О. Бандура.

Завантажити статтю