ДАНИ́ЛОВА Єлизавета Іванівна (29. 03. 1910, містечко Середина-Буда, нині місто Сум. обл. — 02. 04. 1998, Київ) — антрополог. Доктор біо­логічних наук (1966). Учасниця 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київський медичний ін­ститут (1937). Працювала асист. у цьому ін­ституті (1938–41, 1946–48); завідувач кафедри анатомії Київ. ін­ституту фізичної культури (1946–51); у від­ділі еволюц. морфології Ін­ституту зоології АН УРСР (1950–63); від 1963 — старший науковий спів­робітник групи антропології ІМФЕ АН УРСР та сектору антропології Ін­ституту археології АН УРСР (усі — Київ); 1970–85 — старший науковий спів­робітник-консультант Ін­ституту археології АН УРСР. Досліджувала пита­н­ня антропогенезу, зокрема еволюції руки предків людини сучас. фіз. типу. Брала участь у роз­копках мустьєр. стоянок в Криму і ви­вчен­ні кістк. решток неандертал. людини, проводила гематол. обстеже­н­ня насел. України. За особливостями роз­поділу груп крові виділила 5 генно-геогр. зон: центр.-укр., поліс., деснян., карпат. й пд.-сх.