ДАНИЛЮ́К Іван Ілліч (03. 12. 1931, с. Рашкiв, нині Городенків. р-ну Iвано-Фр. обл. — 05. 11. 1988, Донецьк) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1963), професор (1966). Академік АН УРСР (1988). Заслужений діяч науки УРСР (1982). Премія ім. О. Дин­ника АН УРСР (1975). Золота медаль ВДНГ СРСР (1980). Закін. Львівський університет (1955). Від­тоді працював в Iн-ті гідродинаміки Сибір. від­діл. АН СРСР (м. Новосибірськ, РФ): від 1960 — старший науковий спів­робітник; за сумісництвом — у Новосибір. університеті (1958–65, проф.). 1965–74 — директор-засн. Донец. обчислюв. центру АН УРСР (від 1970 — Ін­ститут приклад. математики і механіки АН УРСР); водночас від 1965 — проф. Донец. університету. Наукові дослідже­н­ня: рівня­н­ня матем. фізики, теорія кра­йових задач для аналіт. функцій, теорія сингуляр. інтеграл. рівнянь, гідродинаміка. Довів теорему про існува­н­ня перманент. хвиль у довільному полі зовн. сил. Для неліній. кра­йової задачі з вільною межею зна­йшов критерій існува­н­ня нетривіал. роз­вʼязків і умови локал. єд­ності для таких роз­вʼязків. Встановив низку спів­від­ношень між топол. характеристиками вектор. поля та індексом кра­йової умови.