ДАНІЕ́ЛЬ Юлій Маркович (Даниэль Юлий Маркович; 15. 11. 1925, Москва — 30. 12. 1988, там само) — російський правозахисник, письмен­ник, пере­кладач. Чоловік Л. Богораз-Брухман. Учасник 2-ї світової війни, був важко поранений. Навч. у Харків. університеті, закін. Моск. обл. пед. ін­ститут (1951). Вчителював. Пере­кладав поезії народів Кавказу, вірші укр., чес. і нім. поетів. 1958–63 разом із А. Синявським брав участь у дисидент. русі. Пере­дав для публікації за кордоном під псевд. М. Аржак написані у жанрі фантаст. реалізму оповіда­н­ня «Руки» (Нью-Йорк, 1958), повісті «Говорит Москва» (Вашингтон, 1959), «Искупление» (Нью-Йорк, 1963), гуморист. оповіда­н­ня «Человек из МИНАПа» (Нью-Йорк, 1963; Лондон, 1966), в яких трагіч. від­тінок громадян. від­повід­альності ви­ступає способом подола­н­ня тотал. несвободи та роз­ʼ­єд­наності людей. Кілька разів їх транс­лювали радіо­станції країн Заходу, що вели мовле­н­ня на СРСР. У вересні 1965 заарешт. Обвинуваче­н­ня Д. і А. Синявського та їх арешт стали поштовхом до акцій протесту твор. молоді, зокрема мітингу 5 грудня 1965 на Пушкін. пл. у Москві, який вважають поч. правозахис. руху в СРСР. Під час показового процесу 10–14 лютого 1966, який набув широкого роз­голосу в рад. пресі, Д. від­мовився ви­знати свою вину. За звинуваче­н­ням у антирад. пропаганді засудж. до 5-ти р. Покара­н­ня від­бував у Владимир. вʼязниці й таборах Мордовії (РФ). В увʼязнен­ні Д. продовжував писати вірші, які роз­по­всюджував у самвидаві. Збірку його табір. поезії ви­дано 1971 в Амстердамі. Після звільне­н­ня 1970 змушений жити у м. Калуга (РФ), через 3 р. повернувся до Москви. Працював над віршов. пере­кладами з європ. мов (опубл. під псевд. Ю. Петров). У 1970–80-х рр. громад.-політ. діяльністю не за­ймався, лише у серед. 1970-х рр. в «Открытом письме Игорю Шафаревичу» ви­ступив з рішучою критикою викривал. статей рад. діячів культури, спрямованих проти дисидентів, які емігрували. Від 1987 його вірші та проза почали зʼявлятися у рад. періодиці (повість «Искупление» опубл. 1988 у ж. «Юность»). Після смерті Д. 1991 у Москві ви­дано його кн. «Говорит Москва», 2000 — листи з увʼязне­н­ня і поезії під заг. на­звою «Я все сбиваюсь на литературу…».